-1 Київ
HIMARS кардинально змінили ситуацію на полі бою. До того ж не так своїми вогневими можливостями. У них ювелірна точність для артилерії
– Олеже, добрий вечір.
– Добрий вечір.
– Я з великою повагою ставлюся до того, що ви говорите. По-перше, мене заспокоює ваш спокійний, упевнений голос. По-друге, я розумію, що ви фахівець. І не випадково ваші інтерв'ю набирають мільйони переглядів. Тому мені хочеться звірити годинник із вами та поговорити про те, що відбувається на фронтах і які наші перспективи. Почнемо з Донбасу.
– Там відбувається спроба вести штурмові дії з боку російських військ. Я б сказав, що вони намагаються зімітувати наступ, але ситуація складається не на їхню користь. І тому наступу не відбувається, а тривають окремі штурмові дії, які ми успішно відбиваємо та завдаємо їм ураження.
– Я розумію, що Луганська область ще не вся під ворогом?
– Так. Частково, невеликий шматочок території справді ми наразі утримуємо. Вони намагаються штурмувати від Білогорівки у напрямку Сіверська. Уже третій день поспіль були спроби штурму, і третій день поспіль вони успіху не мали.
– Що буде з Краматорськом і Слов'янськом?
– Я думаю, що ми втримаємо ці міста. У нас є всі шанси. Зараз, до речі, з'явилася дуже гарна карта в мережі, де продемонстровано всі удари HIMARS та його аналогів, і список за датами розклали. Дуже гарна аналітика. Так ось, головні удари HIMARS зосереджено саме на цьому напрямку в Донецькій області та на херсонському напрямку. І на сьогодні завдяки ураженню тилу у найближчих 50 км ми маємо паритет у вогневому ураженні, у вогневому протистоянні з російською артилерією. Уже немає такого шквалу вогню, який Росія вивалювала на нашу піхоту і ми змушені були відходити на наступний рубіж, бо вони просто виносили наш рубіж оборони разом із землею. Але тепер у нас паритет. Навіть трапляються випадки, коли наша піхота не працює – працює лише артилерія. Цього досить, щоб змусити противника повернутися на вихідні позиції.
– HIMARS – це круто?
– Так. Я вам скажу, що вони кардинально змінили ситуацію на полі бою. До того ж не так своїми вогневими можливостями. Тому що в нас були системи "Смерч": теж 70 км дальність і теж реактивна система залпового вогню. Але тут технологія, тут точність: три метри на 75 км. Це ювелірна точність для артилерії. Та й коли ти кладеш одну ракету і вона дає ефект, наче ти зробив цілий залп із її аналогів, то, звісно, рівних немає.
– У нас сьогодні вісім HIMARS?
– Ну, наскільки мені відомо, так. Офіційно заявлено вісім. І чотири вже десь на підході. До того ж не лише HIMARS – уже в нас є і MLRS M270. Це, так би мовити, первинна система. Спочатку було зроблено MLRS M270. Це середина 70-х років. Вона потужніша за вогневими можливостями, тому що там два пакети по шість снарядів. І вона на гусеничному ходу, важча. А вже HIMARS – своєрідна військова мода. І потреба маневру. HIMARS – це похідна від MLRS M270. Її розробили на колісній базі, що зробило її більш високоманевреною. Вона з одним пакетом, і пускову зробили дуже вузьку. Вона входить у літак C130. Тобто її можна перекидати повітрям. Завдяки маневреності та габаритам і тому, що ми їх отримали першими, сьогодні п'єдестал пошани займає саме HIMARS, а не M270, стариган, який ліг в основу всіх цих систем.
– Отже, вісім HIMARS у нас є, чотири в дорозі – 12. А якби було 100? І чи взагалі може бути 100? Чи нам стільки не дадуть?
– Ну, 100 нам точно не дадуть, але думаю, що 20 – можливо, навіть 30 у нас буде. Якби було 100 штук, то війна тривала б тільки в дистанційному режимі і таких вклинювань у нашу оборону не було б. Ми б, у принципі, замінили нашу штурмову авіацію, яка виконала головне бойове завдання в перші тижні війни, коли колони громила. Це могли б зробити і HIMARS. На певному рубежі у глибині нашої території від кордону вони просто зустрічали б ці колони.
– Ну гаразд, помріймо. Буде 30 у нас таких машин...
– Дмитре, вибачте, переб'ю. Наведу приклад. Знаєте, скільки Польща замовила HIMARS?
– Ні.
– 486 машин. Розумієте, так? Загалом їх випущено у світі на сьогодні трохи більше ніж 3 тис. Я так розумію, що, як зараз підприємство, що випускає Bayraktar, працює в чотири зміни, тому що всі хочуть купити Bayraktar (після Карабаської війни він став бестселером), так сьогодні і HIMARS став на міжнародному ринку озброєнь бестселером. І єдиний його конкурент – це MARS. Але MARS – це ліцензійна копія MLRS M270, яку виробляє Німеччина. Ну, Німеччина поки не розгортає свого ВПК, а Сполучені Штати, до речі, розгортають військово-промислові комплекси, які виходять сьогодні на промислову потужність.
Скріншот: В гостях у Гордона / YouTube
– Отже, якщо ми помріємо. Припустімо, у нас 30 HIMARS. І що?
– Ситуація буде приблизно такою: ми беремо окремий напрямок, припустімо, запорізький. Протягом двох-трьох тижнів ми виносимо весь тил на 70 км, і після цього наша піхота може спокійно розпочинати контрнаступальний рух. Будь-які колони, які підходитимуть із підвезенням боєприпасів, пального, техніки, на рубежі, припустімо, 50–60 км у тилу від переднього краю, просто знищуватимуть.
На штурм Харкова росіяни вже не підуть. Після Маріуполя та Сєвєродонецька навряд чи вони наважаться.
– Щодо Донбасу зрозуміло. Що відбувається із Харковом і харківським напрямком? Останнім часом з'явилися повідомлення про те, що Путін серйозно хоче взяти Харків. Це так?
– Хоче, так. Хотіти не шкідливо. І справді, я думаю, що для них Харків дуже важливий. Чому? Бо Харків таки був столицею України. І з політичного погляду його взяття могло б підігріти чи підтримати життєздатність проєкту "Новоросія". Припустімо, у першій столиці України притягнути за вуха якогось гауляйтера – і від імені України підписувати будь-які політичні папери. Але на сьогодні навіть 144-та танкова дивізія 20-ї армії стоїть у резерві, у бій не входить. Вона стоїть трохи на схід від [Старого] Салтова, – і вона не вирішить проблеми. Навряд чи вони навіть зможуть прорвати нашу оборону – настільки ми укріпилися на цьому рубежі. Єдине, я сказав би, наше горе – це те, що їм удалося відтіснити нас на старі рубежі оборони, і зараз навіть ствольна артилерія дістає до околиць Харкова.
– Так.
– Але місту явно прорив, я вже не кажу про оточення, [не загрожує]. Для мене самого Харків – досить близьке і рідне місто. Я знаю його розміри. Він не набагато поступається Києву. По-перше, на штурм вони вже не підуть. Після Маріуполя і Сєвєродонецька навряд чи вони наважаться... От бачите: вони вже Лисичанськ брали через оточення. Так ось, обійти Харків – треба зібрати приблизно половину того угруповання, яке вторгалося в Україну 24 лютого.
– Тобто ви не вірите, що вони можуть узяти Харків?
– Я не вірю в це. Наразі таких можливостей у Росії я не бачу.
– Як людина, на яку порушили в Росії справу за трьома чи чотирма статтями і назвали офіційно терористом-екстремістом, оголосили в розшук, зокрема за те, що я кажу, що треба бомбардувати російську інфраструктуру, російські військові аеродроми, скупчення техніки, нафтобази, скупчення військ на території РФ… Ну HIMARS же може під'їхати, припустімо, ближче до Харкова – і бабахнути по той бік по нафтобазах, складах, живій силі? Я не кажу "по мирних жителях". Може?
– Може. Ну, дивіться, Дмитре, у цьому наше з вами бачення війни збігається. Я теж прибічник того, що противнику треба завдавати вогневого ураження на всю дальність зброї, яка в тебе є. Інакше ми повторюємо 2014 рік. Кажуть, що одна з версій закінчення війни – це заморожений конфлікт. Навіть якщо ми вийдемо на кордон 1991 року, буде те саме, що зараз відбувається на північному напрямку, у Сумській та Чернігівській областях – їх обстрілюють. І ці обстріли будуть вічними, тому що вони відчувають безкарність. А треба чинити, як чинить Ізраїль.
– Так.
– Коли араба, який біжить у бік кордону, вважають потенційним терористом і просто знищують.
– Добре. Ви за те, щоб бомбардувати російську інфраструктуру військову тощо, так?
– Так.
– У Криму ми можемо бомбардувати військові об'єкти?
– А це наша територія. Тут нас узагалі ніхто не обмежує. Найцікавіше – що ніхто ж у світі не визнав території Криму територією РФ. В Організації Об'єднаних Націй її вважають незаконно анексованою. Ви знаєте, напевно, я погоджуся із глашатаєм Офісу президента, що на 12 морських миль Кримський міст – це наша територія.
– Прекрасно. Я до чого підводжу? Алкоголік Медвєдєв розповідав щось про судний день, якщо "бомбитимете Крим". Як нам реагувати на ці погрози?
– Ніяк. Коли я почув, що Дмитро Медвєдєв виголосив заяву, я відразу згадав епізод із фільму "Іван Васильович змінює професію": "А вас із божевільні вже виписали?" Тут же кілька тижнів тому нібито казали, що у нього, у п'яного, відбирали пістолет і хотіли його примусово відправити на лікування. Тут же ситуація ось у чому. Я одразу згадав слова Бориса Джонсона, який попередив Москву, коли погрожували "червоною кнопкою"… Джонсон зробив просту заяву: якщо буде спроба застосування зброї масового ураження, Лондон залишає за собою право завдання превентивного удару по центру ухвалення рішень. Тобто безпосередньо по тому місцю, де переховуватиметься Путін. Без консультацій із країнами – членами НАТО. Тобто це особисте рішення... А два дні тому Борис Джонсон політав на винищувачі. Не знаю, бачили ви це чи ні...
Відео: 10 Downing Street / YouTube
– Так-так.
– Так. А [командувач ВПС] Великобританії сказав, що королівські ВПС готові до бою з Російською Федерацією.
Російський солдат не готовий помирати за український Херсон. Захоплювати територію, грабувати, убивати, ґвалтувати готові, але щойно треба сідати в оборону і захищати рубежі – тут вони готові їхати додому
– Так.
– Ось вам відповідь на запитання. Ви знаєте, що Google Maps зробили нам подарунок: вони зняли прикриття всіх стратегічних об'єктів РФ на своїх картах?
– Так.
– Це про що свідчить? Це свідчить про те, що на Заході розвідки точно знають усі місця розташування. І особливо ПРТБ, пересувних ракетно-технічних баз, де зберігають ядерну зброю. Хімічну зберігають окремо. І я думаю, два джерела ухвалення рішень будуть на Заході. Перше – щойно у Кремлі підуть розмови... Я думаю, розвідка знатиме одразу ж, що пішли розмови про застосування ядерної зброї. І другий момент – це якщо із якихось складів вивезуть контейнер. Тобто контейнер із ядерною "головою" вивезти просто так неможливо. І ось тоді – так, можливо, буде або попередження і завдання удару, або буде просто завдання превентивного удару, щоб не допустити застосування ядерної зброї.
– Переходимо на південь: Миколаїв, Одеса і, звісно ж, Херсон. Що там у нас зараз?
– Давайте по черзі. Миколаїв, на жаль, на сьогодні повністю повторює долю Харкова. Він став прифронтовим містом, хоч і далі розташований від кордону. Але, на жаль, його постійно обстрілюють. Окрім того, у Миколаєві є особливість: місто обстрілюють останнім часом переважно ракетами комплексу С-300. Тобто ракети ППО [росіяни] адаптують. Це 2018 року вони ще зробили. Адаптують для завдання ударів по цілях на суші. З одного боку, це добре, бо ця ракета – переважно невеликої потужності вибух, тому що вона має вибухати в повітрі. Але вона створює безліч уламків для руйнування повітряної цілі і цим небезпечна. Менша руйнівна сила, але більша уламкова дія. У цьому плані, звісно, Миколаїв – це така сама біда, як і Харків. І тут питання може вирішити або поява комплексів NASAMS, або комплексів IRIS, що першим доправлять. Я думаю, що ці міста, обласні центри треба прикривати передусім.
Що із херсонським напрямком... Бачите, тут вийшла дуже цікава ситуація, проявилася ідеологія цієї війни. Виявилося, що щойно ми здійснили контрнаступальні дії на окремо взятих ділянках херсонського фронту, ми одразу здобули успіх. І цей успіх ми й досі розвиваємо. У чому зворотний бік ідеології? У тому, що російський солдат не готовий помирати за Херсон. Ось що з'ясувалося. Найголовніше. Тобто вони захоплювати територію готові, грабувати, убивати, ґвалтувати вони готові, але щойно треба сідати в оборону і починати захищати рубежі, яких вони досягли, – тут вони не готові. Тут вони готові їхати додому. До речі, я не знаю, розповідав я в ефірі чи ні: російські контрактники вигадали новий спосіб піти з війни. Вони заздалегідь риють неглибокий окоп – десь на два багнети лопати, тобто сантиметрів 40, – лягають в окоп і підіймають ноги догори. Щоб дістати кульове або осколкове поранення.
– Жах.
– А потім одразу до шпиталю – і додому. І гроші одержати від держави. Але держава російська виявилася набагато хитрішою щодо виплати грошей. У них, мабуть, професійна риса – кидати всіх на гроші. І Держдума швидко ухвалила закон і ввела градацію за поранення. Легке поранення – 60 тис., середньої тяжкості – здається, 600–700 тис. руб., важке поранення – так, тоді вже 3 млн. Загибель – 7 млн. Але однак – із розповідей наших військових, навіть такий спосіб дістати легке поранення вони використовують.
– Цікаво.
– А тепер ми говоримо про те, що вони захищатимуть Херсон.
– Отже, ми просуваємося до Херсона? Ми реально можемо його відбити?
– Радше, не до Херсона ми просуваємося. Ми зайшли, я так зрозумів, із трьох напрямків і зараз намагаємося ці напрямки поєднати між собою, відтісняючи російські війська ближче до Херсона. Ми дійшли до якогось кордону, наскільки я розумію, і далі поки наші війська не рухаються. Бо далі, я так розумію, починаються вже інженерні та фортифікаційні споруди тих ліній оборони, які вони збудували. І, до речі, вони зараз посилено їх нарощують. Те, що ми бачили на відео: колона машин із бетонними ковпаками, дотами, перед цим було опубліковано відео з колоною машин із лісом-кругляком. Це теж, напевно, облаштування бліндажів та укриттів для, припустімо, танків. Там же Росія застосовує тактику (у Чеченську війну вони придумали) "танка-кочівника". Роблять V-подібний окоп, задню частину окопу перекривають колодами, роблять бліндаж. І танк стоїть у цьому бліндажі. Потім він виїжджає або у правий рукав, або у лівий. Робить кілька пострілів – і від'їжджає назад. Де він з'явиться наступного разу, вгадати дуже важко. Коли по ньому починає бити артилерія, усі б'ють по тих місцях, звідки він стріляв, а він розміщується у задній частині ось такого V-подібного, окопу.
– Добре. Ми Херсон відіб'ємо?
– Так. До того ж ми можемо його повернути з мінімальними втратами. Нарешті Генеральний штаб ухвалив рішення – сьогодні буквально було завдано ударів по Антонівському та залізничному мосту.
– Так.
– І по мосту в Новій Каховці. Фактично якщо ми перекриємо рух, візьмемо хоча б під вогневий контроль рух цими мостами, то все правобережне угруповання російських військ – і криворізьке, і херсонське – опиниться в оперативному оточенні. І далі можна як у фільмі про десантників… робимо залп із HIMARS, а потім запитуємо: "Здаєтеся? Ми пропонуємо гарячий чай, сухий одяг і нашу привітність". Ось таким темпом, саме вогневим виснаженням і повним позбавленням логістики... Тому що, наскільки я розумію, понтонну переправу в районі Херсона навести практично неможливо через крутість...
Скріншот: Олег Жданов / YouTube
Будь-яку нашу територію можуть звільнити за наявності відповідного озброєння
– Дніпро там крутий, так.
– Там болото і круті береги. Припустімо, топити човни, якими вони намагатимуться щось перевезти, – взагалі не проблема. Особливо з появою у нас боєприпасів для тих самих M777, таких як SMArt і високоточних Excalibur. Нам Канада надала, як і обіцяла. А Excalibur узагалі летить на 70 км. І якщо ми беремо в оперативне оточення, подивимося, скільки [російське угруповання] протримається. І можна за мінімальних витрат очікувати викидання білого прапора. Заразом буде обмінний фонд, заразом ми згадаємо про наших "азовців", і можна буде ставити питання про обмін наших хлопців із полону на російських солдатів.
– До речі, повернути назад те, що зараз ми віддали росіянам у Луганській області, можливо теоретично?
– Так. Ну, у будь-якому разі, з появою далекобійних засобів і з досягненням паритету у вогневому протистоянні з артилерією Росії питання війни вирішити набагато легше, ніж зараз. Одна річ – коли наша піхота тримала оборону завдяки своїй мужності і під скаженим шквалом вогню противника, а інша річ – коли піхота буде викликати вогонь артилерії і гасити будь-які спроби вогневого впливу на нашу піхоту. Ось у чому перевага. Тому будь-яку нашу територію можна звільнити за наявності відповідного озброєння. Ми зараз перебуваємо на тій самій стадії, як Черчилль, здається, 1940-го, коли почалися бомбардування Британії.
– Так-так.
– І він сказав: "Дайте нам зброю. Решту ми зробимо самі". І Сполучені Штати розпочали ленд-ліз для Великобританії.
– Так. Візьмімо чернігівський, сумський, волинський напрямки. "Бацька" наважиться відкрити другий фронт?
– Ні.
– Упевнені?
– Так, я в цьому практично переконаний. Поясню чому. Тому що збройні сили Білорусі – це єдина опора, на якій сидить Лукашенко. До того ж ні КДБ, ні інші силові структури не утримають його при владі, якщо він втратить армію. Це його єдина надія й опора у сидінні у кріслі президента Білорусі. До того ж вона його охороняє із двох боків: з одного боку – від суспільства, але в цьому разі провідну роль відіграють силовики, але армія підтримує... До речі, армія допомагала силовикам 2020 року розганяти демонстрантів. Тобто якась її частина була на боці Лукашенка. Він упорається.
А з боку Російської Федерації… Поки в Лукашенка у його підпорядкуванні є армія, вони не ризикнуть його ліквідувати або в якийсь інший спосіб усунути від влади. Бо ще не відомо, хто перший добіжить до Мінська: Захід чи Росія. Ось це дуже важливо. Бачите, як він вибудував свою вертикаль влади? Прибери Лукашенка – і незрозуміло, що буде з Білоруссю, ситуація буде абсолютно непередбачуваною. І найстрашніше – Росія не зможе впливати на цю ситуацію. А, до речі, ви знаєте, що зробив Путін? У січні на навчаннях "Союзна рішучість" було "відпрацювання системи безпеки Союзної держави". Тобто вони проводили навчання у складі єдиної армії Союзної держави.
– Так.
– І в чому собаку зарито? Сьогодні, якщо Лукашенко наказує наступати, із цього моменту його армія оперативно переходить у підпорядкування Генерального штабу РФ і стає єдиною системою безпеки Союзної держави. Який наступний крок? Створення самої Союзної держави. Правильно? Для Путіна будуть усі преференції: і зміна юридичної особи, щоб вийти з-під санкцій, і вихваляння своєю величчю, і демонстрація всьому світу можливостей... Але тоді Лукашенко стає перешкодою №1, бо він навряд чи погодиться підписати договір про створення Союзної держави.
– Кулю дати.
– Ось відповідь на запитання, чи віддасть Лукашенко наказ про наступ своїм військам.
– Києву щось загрожує?
– Ні, Києву нічого не загрожує. Повторити таке глибинне вторгнення на сьогодні Російська Федерація вже не здатна. Просто не здатна.
– Візьмімо потреби України у західному озброєнні за 100%. На скільки відсотків їх сьогодні реалізовано?
– Ну, гадаю, що відсотків на 25, не більше.
– Усього?
– Усього, так. Я беру за основу доповідь генерала Міллі на конференції "Рамштайн-3". 20 липня буде "Рамштайн-4" – і ми подивимося результати. Як працює "Рамштайн"? Ми подаємо заявку, що нам треба на найближчий місяць як мінімум, ну і плюс перспектива. Вони цю заявку розглядають, розподіляють хто, чого, коли і скільки. І впродовж місяця вони її виконують. На жаль, ми не знаємо – і, загалом, я думаю, це абсолютно правильно, за дотримання режиму таємності, – заявку можуть оголосити постфактум. На "Рамштайн-4" ми дізнаємося, якою була заявка на "Рамштайн-3" і, відповідно, план її виконання. Тоді, можливо, цифра зміниться. З огляду на те, що ми знаємо, і HIMARS доправили, і MLRS M270 передали за цей місяць, і в Польщі десь блукає ешелон із 240 танками приблизно. Словаччина десь на підході зі своїми 12 МІГ-29. Вони знайшли консенсус із чехами, щоб передати ці літаки нам. Але на сьогодні з того, що вони нам передали... До речі, Резніков практично відповів на ваше запитання своєю заявою, що ми починаємо масштабне переозброєння Збройних сил України на західні зразки. Що ми за п'ять місяців війни повністю вичерпали радянський ресурс. Я скажу, що треба віддати величезний уклін нашим армійцям, що ми п'ять місяців протрималися на власних запасах. Ну, чотири точно, а вже на п'ятому пішов мікс.
США дуже планомірно, якщо подивитися на загальну картину і спокійнішим поглядом, видають Україні системи озброєнь. Починали зі снайперських гвинтівок, потім пішли Javelin, реактивна артилерія, зараз – протикорабельні комплекси. А тут – бах! – уже й пілотів, виявляється, готують на західних літаках
– До того ж завдяки російським агентам у нас протягом кількох років вибухнули всі найбільші склади.
– Так, п'ять баз та арсеналів ми втратили.
– Мільярди доларів втратили.
– Я б як військова людина сказав, що ми втратили сотні тисяч тонн боєприпасів. Що зіграло з нами дуже злий жарт особливо у травні, коли ми залишилися на голодному пайку і наша артилерія залишилася практично без боєприпасів. І тоді наші крики та зойки на всю Європу, на весь світ... І я зокрема до цього приєднався. Розуміючи: що голосніше кричиш, то далі тебе почують. І дійсно, Сполучені Штати врятували нас і HIMARS, і гаубицями. Пам'ятаєте? Тоді були перші постачання.
– Звісно.
– І це, до речі, врятувало становище на східному напрямку, у Луганській області.
– Тобто, Олеже ми можемо сподіватися, що 25% перетворяться на 100%?
– Ну, я думаю, що 25 перетворяться щонайменше на 50, а може, і на 75. І ми почнемо контрнаступ. А вже 100% ми наздоганятимемо, найімовірніше, за програмою, яку затвердили на саміті НАТО, – масштабного переозброєння української армії на західні зразки.
– Американці можуть розгорнути над Україною щит ППО, ті самі системи Patriot та аналогічні? І чи можуть дозволити нам стріляти з HIMARS на 300 км?
– Можуть, але не розгортатимуть. Вони дадуть це озброєння нам. Ми розгортатимемо самі у своєму небі.
– Так, я про це. Вони нам дадуть?
– Вони нам дадуть. Поступово, але вони нам дадуть. Не так швидко, як ми б хотіли, але вони дадуть. Це перше. Друге, щодо ракет ATACMS до цих MLRS. Я думаю, вже офіційно відбуваються переговори. До речі, знаєте, як лакмус можна використовувати російську армію. Вони дуже реагують на такі моменти. Коли почалися офіційні переговори про передання нам протикорабельного комплексу Harpoon...
– Так.
– Ескадра Чорноморського флоту пішла подалі, за ймовірну зону ураження. Ми тільки оголосили про те, що ведемо офіційні переговори про передання нам ракет ATACMS для MLRS, – більша частина ескадри Чорноморського флоту перебазувалася у Новоросійськ.
– Це красиво.
– Так, пішла із Севастополя. Зробили, як вони кажуть, "жест доброї волі". Ось це показник. Це означає, що так, нам дадуть. Ну, я взагалі , у принципі, уважно завжди слухаю, що каже оточення. Оточення і посли говорять більше, ніж самі політики. І пані амбасадорка Сполучених Штатів в Україні на запитання, давати чи не давати HIMARS, стріляти чи не стріляти по Росії... Байден же із Зеленським поговорили заочно. Байден висловив прохання не завдавати ударів по російській території. Володимир Зеленський у своєму черговому спічі підтвердив, що так, ми не завдаватимемо ударів по території РФ. А пані амбасадорка цієї самої миті на запитання журналіста сказала, що рішення про дальність пусків ухвалюватиме винятково керівництво України. Це свідчить, що ATACMS ми отримаємо.
З одного боку, для нас погано і ми дуже нервуємося щодо цього, але якось Сполучені Штати дуже планомірно, якщо подивитися на загальну картину і спокійнішим поглядом, невеликими порціями видають системи озброєнь. Адже починали із чого? Починали зі снайперських гвинтівок, потім пішли Javelin, потім пішло важке озброєння: спочатку артилерія, потім реактивна артилерія, зараз уже протикорабельні комплекси. А тут – бах! – уже й пілотів, виявляється, готують: 100 млн на підготовку пілотів. Наших пілотів на західних літаках.
– Так.
– Найімовірніше, це буде, до речі, F-15 чи F-18. F-16 нам навряд чи дадуть. І, у принципі, їх брати не варто. Ця машина за тактико-технічними характеристиками найслабша: у неї один двигун, у неї дуже слабке переднє шасі, вона потребує ідеальної злітно-посадкової смуги. І найгірше – що у F-16 повітрозабірник знизу. Будь-який камінчик, який вилітає з-під переднього шасі, потрапляючи в повітрозабірник, призводить до несправності двигуна.
– Уявляєте, як було б гарно і чудово, якби наші Збройні сили завдавали за допомогою американського та іншого західного озброєння ударів у глибину російського тилу: по аеродромах, із яких вилітають літаки нас бомбити, по нафтобазах, по скупченнях живої сили й техніки... Ну це ж просто феєрично було б.
– Так, я згоден. До речі, ми спостерігали б таку саму картину, яку ми спостерігаємо сьогодні на передньому краї. Коли ми виносимо склади на глибину 70 км... А через те, що вони відсувають свої склади на ці 40–50 км, їм треба збільшити парк машин логістики приблизно вдвічі, а то й утричі, щоб зберегти той самий. темп. І ще не факт, що вони зможуть його витримати. Тому що це ж усе тисячі тонн вантажу.
Смішно дивитися: Росія із простягнутою рукою їде просити безпілотники в Ірану. Країни, яка 30–40 років під санкціями
– Звісно.
– Наводжу приклад. Я в реактивній артилерії починав службу. Ящик із пострілом від системи "Град" БМ-21 важить 100 кг. Ну, здавалося б, двоє дорослих чолов'яг можуть легко його підняти. Чотири ручки на ящику, він завдовжки три метри... А ось ні фіга: його так зроблено, що його треба нести лише вчотирьох...
– Коли я служив у радянській армії у ракетних військах оперативно-тактичного призначення, нас перед дембелем перевезли під Псков, і ми перевантажували склади зі снарядами у зелених ящиках. Я вам скажу, це задоволення не з приємних.
– Так, ящики дуже важкі. І перший КамАЗ іде ще на ура, а починаючи із другого... А третій – уже ледве-ледве заходить.
– Так.
– Артилерія – це вічне перевантаження ящиків із боєприпасами, завантаження боєукладок, там, і всього іншого. А тепер уявіть, що це треба буде робити не один раз, а, скажімо, двічі або тричі. Для цього потрібні і машини, і люди.
– Олеже, це правда, що вражені нашими військовими успіхами, особливо роботою HIMARS, росіяни масово покидають позиції?
– HIMARS, до речі, став тригером. Це одна із причин. Бо вже ходять легенди. Є навіть інсайдерська інформація, що згадували генерала Залужного незлим тихим словом у вищих ешелонах російської влади, і HIMARS згадували. І навіть Шойгу віддавав наказ почати полювання на HIMARS. А ось у південних регіонах Росії, де була основна маса набору добровольців так званих, починається, я б сказав, хвиля невдоволення. Чому? Тому що вони бачать, що до них трун і поранених приїжджає дуже багато, а от у росіян, як вони себе позиціонують, у Санкт-Петербурзі, немає поховань.
Фото: ВМС ЗС України / Facebook
– Із Москви, із Пітера нікого немає.
– Так, у Москві теж немає поховань, у Новгороді й інших великих містах. І ось у них починається хвиля невдоволення тим, що їх використовують як гарматне м'ясо. А коли кажуть, що від HIMARS немає порятунку... Ви ж знаєте, так? Позавчора в Алчевську російська система ППО так намагалася збити снаряд HIMARS, що збила свій найсучасніший фронтовий бомбардувальник Су-34.
– Так.
– На сьогодні єдина у світі система, яка здатна перехоплювати реактивні снаряди, – це "Залізний купол". Ізраїль її створював саме для цього. А [росіяни] вирішили за вуха притягнути свій С-400 і думали, що він позбиває всі снаряди HIMARS. Ну, вони стали, до речі, у цьому випадку жертвою власної реклами.
– Відстала, тупа країна, яка розповідає про свою велич, а велич виявилася уявною. Тому що вони відстали на 100, якщо не більше, років від цивілізованих країн Заходу, і в озброєнні насамперед.
– Ну так. До речі, навіть кумедно чути про безпілотники Ірану. В Ірану є вся лінійка: дрони-камікадзе, розвідувальні та розвідувально-ударні безпілотники. Так, характеристики у них дуже сумнівні: ніхто не бачив результатів їх застосування. І на сьогодні їх усього лише кілька десятків, виявляється. Вони до 2025 року планували вийти на 100 штук таких безпілотників. І Росія з простягнутою рукою їде просити безпілотники в Ірану, країни, яка 30–40 років під санкціями.
– Сьогодні фото опублікували: Путін із президентом Ірану. Президент Ірану сидить, як цар, під прапором Ірану в гарному кріслі, і десь там сидить нещасний Путін у кріслі, взагалі як здрасьтє...
– Так. Знову ж таки, п'ять метрів дистанція. Зверніть увагу: він ні з ким не вітався в аеропорту, руки не простягав. До речі, це вже система.
– Боїться. Боїться отруєння.
– Я вам нагадаю Пекін, відкриття Олімпіади. Пам'ятаєте?
– Так.
– Сидить Сі Цзіньпін в оточенні всіх своїх васалів у своїй урядовій ложі, і самотній дідок – коліна, вкриті пледом.
– Пледом, так.
– Путін осторонь, сам, у гостьовій ложі.
– А в Ашхабад як він прилетів, ви бачили? Теж ніхто не зустрів, ні з ким не обмінявся рукостисканням, у машинку – і все.
– До речі, іранці виявилися хлопцями діловими, скажімо так. Як і "Талібан". Ви знаєте, що Іран відмовився сплачувати рахунки за будівництво атомної електростанції? І Росія сьогодні добудовує атомну електростанцію в Ірані за гроші російських платників податків. Росія добудовує власним коштом. Путін же не може відступитися. А Іран не платить грошей за будівництво. Водночас Іран отримав збагачувальну фабрику, одержав технологію, крутить центрифуги, збагачує уран, випробував ракетоносій. І на сьогодні Іран опинився за один крок від виробництва ядерної зброї.
Ця війна – війна старперів. Знаєте, чому так назвали? Тому що 72% росіян, які підтримують війну, перебувають у віковій категорії 60+
– Я думаю, ізраїльтяни їм не дадуть створити ядерну зброю.
– Я думаю, що якщо США правильно поведуть переговори... Не хочу нікого вчити, я не дипломат, але думаю, якщо вони правильно розставлять акценти, то вихід на нафтовий ринок Ірану як повноправного члена цього ринку в обмін на невиробництво ядерного озброєння... Я думаю, що Іран обере нафтовий ринок.
– Отже, на тлі успіхів українців у воєнній кампанії ви бачите, що росіяни, яких набирають як гарматне м'ясо до армії, не підуть туди, не захочуть помирати?
– А я вам зараз розповім цікаву соціологію. Вона інсайдерська, але кажуть, що це проводили закриту соціологію для Кремля. Так ось, ця війна – це війна старперів. Знаєте, чому так назвали? Тому що 72% тих, хто підтримує війну, перебувають у віковій категорії 60+. Серед молоді найвищий відсоток проти цієї війни.
– Радянські люди похилого віку.
– І найнижчий відсоток за війну. Вони не підуть. Ми говоримо, що в Російській Федерації оперативний резерв, резерв першої черги – 2 млн осіб. Вони не можуть набрати прихованою мобілізацією. Вони викликають, проводять розмови – і не можуть набрати. От сьогодні вони не формують батальйонно-тактичні групи – вони просто набирають добровольців, які підписують контракт, – і скеровують сюди як поповнення санітарних втрат. Тобто просто ставлять у стрій для того, щоб укомплектувати наявні війська. А ось цей сюжет – він узагалі довершив картину. Це був останній мазок, мені так здається. "Первый канал" показав підготовку добровольчого батальйону десь в Амурському краї, на Далекому Сході. Так там дядьки 50+ прийшли до цього добровольчого батальйону. Зараз Кремль зобов'язав кожного суб'єкта федерації підготувати свій добровольчий батальйон. До речі, полк Собяніна формують у Москві. І злі язики кажуть, що Собянін зараз заразом усіх безхатьків позбирає по Москві – і скерує в Україну на війну. Це, звісно, жарт, але сам факт: охочі пройти підготовку, підписати контракт і поїхати повоювати в Україну – це переважно категорія 50+.
– Ви з оптимізмом дивитеся у завтрашній день?
– Так. Я з оптимізмом дивлюся у завтрашній день. Чому? Тому що на сьогодні інтереси колективного Заходу й особливо Сполучених Штатів із нашими збігаються. Так, вони на порядок вищі за наші, але вони збігаються з нашими. Це перший момент. І другий момент, який мені вселяє оптимізм: якщо на стіні рушниця висить – отже, вона має до кінця вистави вистрілити. Річ у тім, що Сполучені Штати розкручують свій військово-промисловий комплекс. До того ж на промислові обсяги. За останній тиждень, за даними їхньої статистики, у них пішло падіння безробіття і зростання кількості робочих місць.
Скріншот: В гостях у Гордона / YouTube
– ВПК.
– Вони вбивають кількох зайців. Вони, як завжди, опинилися на висоті. Я думаю, Штати будуть найбільшими вигодонабувачами. Війна – завжди поштовх для економіки. А їм треба, щоб їхня економіка перетравила зараз $5 трлн, які вони надрукували в "ковідний" локдаун. Їх треба перетравити. А їх можна як перетравити? Потрібно запустити економіку. Як запустити економіку? Продаймо комусь зброю. А ще наша війна зараз зробить рекламу таким системам, як HIMARS, таким системам, як M777, – заводи працюватимуть у чотири зміни. І вони на кінець року вийдуть із добрими показниками.
– Такий самий підйом був у США під час Другої світової війни, ми пам'ятаємо. Усе повторюється.
– Так, усе повторюється.
– Отже, ви оптиміст...
– Так, у цьому плані я оптиміст.
– Мені це подобається. Коли ми з вами можемо починати розмову, широко усміхаючись один одному від радості?
– Я думаю, десь ближче до Різдва. Ну, до Нового року.
Україні треба готуватися до серйозної битви і до повільного планомірного контрнаступу, я б так сказав. Із наскоку, на ура, нічого не буде, не вийде
– Не раніше?
– Не раніше. Хоча все можливо. Бо, розумієте, систему оборони вибудовують на якихось головних позиціях. І якщо вона посиплеться, то вона посиплеться скрізь. Розумієте? Якщо війська тікатимуть, то вони тікатимуть скрізь. Якщо ж у Кремлі залишатиметься ця ідеологічна путінська команда, тоді, звісно ж, буде важко. Вони намагатимуться і триматимуться зубами за кожне місто, за кожен клаптик землі, бо для них це буде просто катастрофа. І тому ми змушені будемо перемолоти це угруповання на південному сході України, яке сьогодні оцінюють десь у 70–80 тис. Плюс ще резерв, який вони планують до середини серпня підігнати сюди. Це десь 15–16 тис. осіб.
З одного боку, треба готуватися до серйозної битви і до повільного планомірного контрнаступу, я б так сказав. Із наскоку, на ура, нічого не буде, не вийде. А з іншого боку, якщо ми зараз проведемо операцію із Херсоном і вона буде успішною, то ще не відомо, як відреагує політичний бомонд у РФ і як відреагують війська, які перебувають на території України.
– А таліби не хочуть на Росію напасти?
– Я думаю, це питання часу. Вони однаково нападуть. У них така структура: вони не можуть не воювати. Це просто ментальність цього народу. І друге: є велика передумова. Тому що у Ташкенті Путін образив талібів – він їх назвав непорозумінням.
– Так?
– Так. Він на запитання таджицького президента, який сказав, що треба б війська перекинути, назад повернути 201-шу базу охороняти кордон, – Путін сказав: "Не звертайте уваги. Таліби – це непорозуміння. Це все питання, яке можна врегулювати". І це прозвучало в ефірі. І другий момент: якось не виходить у Росії виплата. Ось ті 5 млрд, які вони пообіцяли талібам, – вони десь... Як, пам'ятаєте, він Януковичу пообіцяв 15, дав три, а згодом ще вимагав гроші назад. Але з талібами цей варіант не пройде. У талібів є карт-бланш до середини жовтня. Тому що у жовтні випаде сніг на перевалі, і тоді вони не зможуть перегнати сюди важку техніку. Хоча вони, у принципі, і на конях воюють дуже добре, і на легких машинах теж добре воюють. Але ось у них карт-бланш до середини осені. І я думаю, що вони тиснутимуть на Російську Федерацію в очікуванні обіцяних газу, нафти і, найголовніше, грошей.
– Китай допомагатиме Росії озброєнням?
– Думаю, що ні. У Китаї дуже велика проблема зараз. Їх може врятувати два варіанти: або китайське економічне диво, якщо як за часів Мао... Точніше, не Мао...
– Ден Сяопіна.
– Сяопіна. Якщо вони не проведуть жорсткої реформи економіки... А другий варіант їхнього порятунку – це зовнішній кредит, але дуже великий. І це може зробити лише або МВФ, або Європейський союз. Я думаю, що, найімовірніше, вони до ЄС... Річ у тім, що в Китаї зараз надувся міхур у $8 трлн. Будівельники закривають будівництво, інвестори втрачають роботу, не платять за іпотеками, а банк не отримує прибутку, не може фінансувати будівельників. Тобто коло замкнулося. І їм зараз не до допомоги. А тепер, якщо подивимося на ВВП Китаю, то 35% ВВП Китаю – це США.
– Так. І долар – головна валюта.
– А Росія там займає, по-моєму, менше ніж 5%. Тому я думаю, що Китай не сваритиметься, особливо в сьогоднішній складній фінансовій ситуації. І плюс же така філософія Китаю: він ніколи слабкому не допомагатиме. А сьогодні, по-моєму, вже навіть талібам зрозуміло, що війну програно. Не досягнуто мети війни. Навіть просто якщо вона зупиниться зараз, однаково її буде програно, бо мети війни не досягнуто: України не поглинули, купу народу поклали, техніку розгромили, гроші витратили... Дістали повну ізоляцію країни.
– На цій чудовій ноті ми й закінчимо. Я хочу тільки сказати нашим глядачам, що Олег Жданов має чудовий YouTube-канал, який має назву...
– Олег Жданов.
– Підписуйтеся на канал Олега Жданова, не забувайте підписатися на канали "Дмитрий Гордон" та "В гостях у Гордона". І чекатимемо від наших Збройних сил, від наших доблесних, чудових, мужніх Збройних сил гарних новин. Дякую, Олеже.
– Будь ласка. Завжди радий допомогти.
Відео: В гостях у Гордона / YouTube
