Мендель – справжня знахідка для спецслужб. І цінність не в тому, що вона каже 

Президент увів у дію рішення РНБО про санкції проти 10 осіб: колишньої прессекретарки Юлії Мендель і дев'яти громадян Росії, обґрунтування – протидія дезінформації та російській пропаганді. Будь-які суперечки щодо подібного механізму санкцій проти українських громадян базуються на правовому підході: що юридично можливо, доцільно, логічно. Однак механізм санкцій у цій війні давно перейшов з правового поля в медійне, і саме тут треба шукати логіку та доцільність.

Цінність Мендель для російської пропаганди ніколи не була в тому, що конкретно вона каже: те саме щодня пишуть сотні анонімних каналів. Важить, хто це каже. Колишня прессекретарка, людина, яка стояла поруч із президентом і пояснювала журналістам, що він мав на увазі, працює як штамп автентичності.

Такий спікер є справжньою знахідкою, і звичайно, що спецслужби полювали на високостатусних зрадників в усі часи. Під час Другої світової німці мовили на Британію голосом Вільяма Джойса, якого прозвали Лордом Гав-Гавом: бездоганний англійський тон звучав дуже по-рідному. Італійці транслювали на Америку виступи Езри Паунда, одного з найвідоміших американських поетів століття. У німців була ще Мілдред Гілларс, американка, яку солдати прозвали Аксіс Саллі (Фашистка Саллі).

Держави реагували схоже. Джойса після війни повісили за державну зраду, хоча британського громадянства в нього ніколи не було. Паунда визнали неосудним і тримали в психіатричній лікарні 13 років: вішати класика уряд усе ж не наважився. Скрізь держава билася не зі змістом передач, а з голосом. Зміст був типовою пропагандою й без підпису не коштував нічого, його спростовували в постійному інформаційному потоці.

І головне тут – швидкість рішень. Звичайний суд триває довго, має кілька ступенів, дає можливість на промови стороні обвинувачення. Указ можна написати за день, проголосувати на РНБОУ і вже ввечері запустити в усі новини. Питання уваги важливе як ніколи – її треба привернути і втримати.

Санкційний указ робить те саме, що і Трамп зі своїми $5000 для кожного. Він не розв'язує правову проблему, бо й не має такої мети. Він миттєво маркує людину, примушує медіа дописати в новинах: "накладено санкції за державну зраду". Очевидно, що нам бракує швидкої правової процедури, яка була б і змагальною, і закінчувалася за розумний строк.

Поки вибір стоїть між указом на день і процесом на п'ять років, будь-яка влада обиратиме те, що є більш ефективним. Тож заради національної безпеки необхідно обирати медійний трек і бути в ньому першими.

Джерело: Артем Биденко / Facebook