"Москва ляже в Криму". Що чекає на півострів, де Гітлер хотів жити і за який багато хто помер? 

Гаряча фаза

У ніч на 23 червня тимчасово окупований Крим знову опинився під масованою атакою БПЛА: вибухи чули в Керчі, Феодосії та Джанкої, було уражено порт Кавказ, уздовж Арабатської стрілки спалахнули пожежі, а в самій Керчі загорілася ТЕЦ – дим простягнувся на десятки кілометрів, і частина півострова залишилася без світла. До цього під ударами опинилися об’єкти з обох боків Кримського мосту – нафтова інфраструктура в Краснодарському краї та Керчі, на тлі знищення низки об’єктів ППО в регіоні.

ЗМІ й військові сходяться на тому, що до середини червня українські війська різною мірою уразили практично всі шляхи до української частини материка, крім пропускного пункту в Армянську, відкритого лише для легкових автомобілів. На півострові повністю зупинили продаж пального на АЗС, а поромна переправа була тимчасово закрита.

Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді (Мадяр) 11 червня пообіцяв агентству Reuters за місяць повністю взяти під контроль підступи до півострова, а потім повністю його ізолювати. "Москва ляже в Криму" – так починається вже кілька його дописів у Facebook про успішні атаки на окупантів.

Крим як ядерна загроза

Після анексії 2014 року риторика Кремля щодо Криму має характер екзистенційної загрози. Москва не раз повторювала, що повернення Криму до складу України – це загроза існуванню всієї РФ.

Цю тезу не раз озвучували у формі прямих ядерних сигналів. 2015 року нелегітимний президент РФ Володимир Путін заявляв, що Кремль готовий привести ядерний арсенал до бойової готовності у разі несприятливого для окупантів розвитку подій навколо півострова.

"Якщо говорити про якісь серйозні наступи, пов’язані зі спробою відвоювати Крим, то цілком очевидно, що це підстава для застосування всіх засобів захисту", – пояснював уже 2023 року заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв.

Незважаючи на це, Україна завдає ударів по окупантах у Криму з початку повномасштабної війни, використовуючи дрони (зокрема морські) й ракети власного виробництва. Принаймні з 2023 року бази, інфраструктура та кораблі росіян атакують американськими ракетами ATACMS і британськими Storm Shadow, переданими союзниками, незважаючи на погрози ядерного удару.

Ще 1 січня 2024 року президент України Володимир Зеленський зазначив, що Крим залишається військовою ціллю України і РФ варто про це пам’ятати.

"Крим і пов’язана з ним боротьба в Чорному морі стануть центром тяжіння цієї війни. Ізоляція Криму, анексованого Росією у 2014 році, та послаблення військового потенціалу Росії, що там перебуває, надзвичайно важливі для нас", – сказав глава держави.

Хроніки завоювань

До приходу росіян Крим кілька століть був перехрестям цивілізацій – таври, скіфи, грецькі колонії Херсонес і Феодосія, хазари, генуезці, Кримське ханство. Лише 1783 року Катерина II приєднала півострів до Російської імперії. Для всіх, хто раз по раз воював за Крим, він був насамперед військово-морською базою. Кожна сторона трималася за нього до останнього, а загарбники часто платили непропорційну ціну.

Першою великою війною за півострів у новітні часи стала Кримська війна 1853–1856 років, коли проти Російської імперії об’єдналися Великобританія, Франція, Османська імперія та Сардинське королівство. Союзники не захопили його повністю, застосувавши тактику морської блокади та сухопутної облоги, зосередившись на знищенні Севастополя.

Місто трималося 345 днів, зазначає Warfare History Network. Тоді ж франко-британський флот захопив і зруйнував турецьку фортецю Кінбурн на піщаній косі біля входу в Дніпро-Бузький лиман – тієї самої, яка 2026 року знову стала місцем бойового протистояння. Росія програла ту війну, але зберегла Крим, поступившись частиною інших причорноморських територій.

Наступне протистояння в Криму 1920 року завершило Громадянську війну в Росії. Більшовики наступали з материка через Перекоп силами, що вчетверо перевищували чисельність Білої армії. Історики зазначають, що командувач Петро Врангель після прориву оборони розпочав організовану евакуацію своїх людей і біженців, не допустивши хаосу, як це було в інших чорноморських портах. Історик Девід Баллок пише, що зі 126 кораблів, які вийшли з Криму, було втрачено лише один, Врангель урятував приблизно 145 тис. осіб, які втікали від червоних. Ще 50 тис. потрапили в полон і були знищені під час терору, схваленого Володимиром Леніним, хоча тим, хто здався, було обіцяно амністію.

Під час Другої світової війни в 1941–1942 роках німцям знадобилося 250 днів для захоплення Криму, причому штурм Севастополя тривав 30 днів, тоді як радянські війська в 1944-му звільнили весь півострів за 35 днів, а Севастополь було взято всього за чотири дні, зазначає Russia Beyond. Портал War On The Rocks підкреслює наполегливість фюрера нацистської Німеччини Адольфа Гітлера, який прагнув знекровити Червону армію тривалою облогою. У підсумку кораблі "Тотіла" і "Тейя", які в останній момент вивозили німців, потопили, і лише за один день загинуло до 10 тис. осіб.

Мрія царів і диктаторів

Путін, маніакально зациклений на Кримі, частково повторює шлях багатьох правителів. Керівна династія Романових збудувала там низку резиденцій, зробивши його "південною вітриною" імперії. Під час прогулянки над Ялтою, як цитує "Историк", останній російський цар Микола II якось сказав: "Я б хотів ніколи не виїжджати звідси".

Коли один із підданих напівжартома запропонував перенести столицю до Криму, цар відповів: "Це не раз спадало мені на думку… Звичайно, це неможливо. Та й якби тут була столиця, я, ймовірно, розлюбив би це місце".

Гітлер, як стверджують, вірив у те, що в Криму з III століття жило германське плем'я готів. І, плануючи майбутнє, хотів замінити місцеве населення "чистими німцями", перетворити його на "німецький Гібралтар" – національний плацдарм, що не межує з рештою Німеччини. Севастополь мали перейменувати на Теодоріхсхафен, Сімферополь – на Готенбург.

Видання Brewminate, посилаючись на протоколи нарад Гітлера, наводить його наказ від 14 грудня 1941 року про те, що Крим і більша частина південної України мають бути "очищені" від небажаних національностей і приєднані безпосередньо до Рейху як округ Готенланд, який стане для справжніх арійців "землею молока й меду".

У фюрера були й практичні цілі: портал WWII Database цитує його вказівки, що захоплення Кримського півострова має колосальне значення для захисту постачання нафти з Румунії. З усіх планів Гітлера було реалізовано, хоч і не повністю, один – на окупованому півострові було знищено майже всіх євреїв і кримчаків, констатує документальний проєкт Holocaust in USSR.

Там, відійшовши від великих справ, оселиться фюрер

"Крим, що історично належить готам, так само як німецькі регіони Поволжя та нафтовий центр Баку, стане частиною Рейху, його курортно-розважальною зоною, куди безпосередньо з Німеччини, через Брест-Литовськ, пустять експрес; там же, відійшовши від великих справ, оселиться фюрер", – описує мрії нацистів рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер в історичному романі французького письменника Джонатана Літтеля "Благоволительки".

Документально не підтверджено, що Гітлер був у Криму, але приїжджав досить близько: за даними War History Online, він кілька разів бував у Запоріжжі, а також таємно прилітав до Маріуполя (тоді Жданов) у грудні 1941 року, щоб особисто провести нараду у штабі групи армій "Південь" через критичну ситуацію на фронті та загрозу втрати Ростова-на-Дону.

За 85 років російська пропаганда повідомить, що Путін приїхав до захопленого й зруйнованого росіянами Маріуполя, нібито спілкувався з містянами, а також із військовими в Ростові. Достовірність обох візитів остаточно не підтверджена, але й збігом це не здається.

2014 рік: новий тип захоплення

Анексія Криму 2014 року різко відрізняється від усіх інших захоплень – уперше територія відійшла до іншої держави практично без кровопролиття, за допомогою гібридної операції, а не класичної війни. Стенфордський інститут міжнародних досліджень імені Фрімана Споглі підкреслює швидкість окупації: на відміну, наприклад, від югославського Косова, де переговори із Сербією тривали роками перед проголошенням незалежності, переговорів із Києвом щодо долі Криму, за даними дослідників, не було взагалі, і від появи російських "зелених чоловічків" до анексії минуло менше ніж місяць.

Американський Центр Вудро Вільсона у публікації до 10-ї річниці захоплення Криму формулює головний стратегічний урок, пропущений, на його думку, Заходом: жаль Європи та США щодо подій у Криму, що супроводжувалися мінімальними практичними діями, "сказали Кремлю все, що йому потрібно було знати". Ця недостатня реакція 2014 року, на думку авторів статті, значною мірою підготувала ґрунт для повномасштабного вторгнення РФ 2022 року.

Літо-2026: оперативна ситуація

"ГОРДОН" у детальному розборі писало, які шляхопроводи пошкодили ЗСУ і чи вдасться ЗСУ перетворити Крим на "дорогий і незручний острів". Із чотирьох атакованих мостів – у Чонгарі, через Північно-Кримський канал у районі Преображенки та Мирного, на напрямку Перекоп – Армянськ і біля Ставків – цілим залишився лише пропускний пункт біля Армянська. У штурмовому полку "Да Вінчі" імені Дмитра Коцюбайла підтверджують, що цілих мостів для ворожої логістики з тимчасово окупованого Криму не залишилося.

Сухопутний коридор Росії до Криму перетворився на "дорогу смерті", а "Азовське кільце", що з’єднує метрополію з окупованими територіями, на яке Москва витратила приблизно $425 млн, контролюють українські дрони. Колишній народний депутат Ігор Луценко, який служить у силах оборони, заявив, що Крим для РФ "стає заморською територією. І на цьому, звичайно, ми не зупинимося".

Про знищення суден Чорноморського флоту РФ у Криму зведення Генштабу ЗСУ не повідомляють уже тривалий час, що можна пояснити просто: Україна змогла знищити третину суден, решту витіснила на бази Краснодарського краю, де атакує їх морськими дронами й ракетами. Вступивши у повномасштабну війну із 74 кораблями та флагманським крейсером, за чотири роки Москва втратила 30% флоту, включно з однойменним флагманом. А Київ без власного флоту домігся однієї з найефектніших морських перемог в історії, пише National Security Journal.

Під окупацією залишаються Крим і Кінбурнська коса Миколаївської області, а також частини Херсонської, Запорізької, Харківської та Сумської областей; на початку червня партизанський рух "Атеш" повідомив про ознаки виведення частини російських підрозділів з коси через ускладнення логістики та проблеми з постачанням.

"Хто контролює Крим, той виграє війну"

Колишній командувач армії США в Європі Бен Годжес сформулював тезу, яку сьогодні найчастіше цитують серед західних військових: "Та сторона, яка контролює Крим, виграє війну". Він пропонує таку послідовність дій: перерізати наземні комунікації, знищити Керченський міст, а потім зробити півострів некорисним для окупантів ударами по нафтогазовій інфраструктурі, після чого ввести українські війська.

Центр імені Маршалла описує альтернативний сценарій – не штурм, а економічне виснаження через морський компонент. На думку експертів, міст через Керченську протоку може стати символічною ціллю, але наземні маршрути, що з’єднують Кримський перешийок з окупованою Україною, набагато вразливіші й важливіші, ніж сам міст. Крім того, скасування приїзду приблизно 5 млн туристів підірве економіку й без того дотаційного півострова.

Рада з міжнародних відносин США пропонує союзникам України активізувати свої дії без формального вступу у війну і створити власними силами зони протиповітряної оборони на польському та румунському кордонах, прикриваючи Львів та Одесу. За оцінкою CFR, це дало б змогу вивільнити значні ресурси сил оборони, підкріпивши кримську кампанію.

Військовий аналітик Майкл Кофман, чиї оцінки наводить Белферовський центр Гарвардського університету, вказує на межі стійкості російської окупації інших українських територій. На його думку, Москва зможе відновити потенціал для нових масштабних наступальних операцій протягом кількох років, але зараз викликає сумніви навіть здатність РФ утримувати розтягнуту лінію фронту.