+13 Київ
Захід турбує не репутація українських політиків, а насамперед – дієздатність. Захід чекає від нас не антиросійських заяв, а насамперед – не російської політики та не російської репутації. А чим ми можемо відрізнятися від РФ? Швидкі результати ми можемо показати тільки в політичній сфері – оборона й безпека; неприйняття корупції; свобода слова і неприйняття цензури; захист прав людини; правосуддя.
Антикорупційний суд, Верховний Суд, новий Центрвиборчком, НАБУ і САП, НАЗК, реформа СБУ, МО, МВС, ДБР, ГПУ – усе це потрібно, щоб Захід продовжував дотувати Україну, продовжував виділяти кредити. За 27 років Україну всі попередні правителі загнали в боргову яму, розвал держави призвів до застою і падіння економіки, і розшити цей пласт зобов'язань без наших західних партнерів неможливо.
І ось замість того, щоб спільно із Заходом ухвалити комплекс рішень, які насправді жодної загрози для влади не становлять, а навпаки – зміцнюють довіру й авторитет держави на міжнародній арені, та й у самій країні, тривають дивні ігри навколо антикорупційного законодавства та інших пріоритетів, які важливі для Заходу. Раз подали законопроект БПП і НФ про контроль парламенту над НАБУ – дипломати виступили проти, законопроект одразу відкликали. Але не заспокоїлися, а ще подали законопроект про скасування відповідальності за незаконне збагачення. Щоб точно так само після скандалу його відкликати.
Голову громадської організації, яка працює на грантові кошти, Шабуніна українська влада своїми недолугими діями перетворила на постійного ньюзмейкера – стеження СБУ, а тепер ще й абсурдна справа щодо нападу на провокатора, яку для більшої демонстрації замовного характеру перенесли в Черкаси. Це для чого? Щоб показати, що у нас держава дискредитує громадські структури, щоб у нас, як у Мордорі, говорили про "іноземних агентів"? Це важливо так, так, типу він нас, а ми його продрукуємо?
Грантові громадські організації мають таке гіпертрофоване значення в Україні тільки тому, що держава сама не створює мобілізаційних проектів у цих сферах, тільки тому, що немає інвестицій держави в дослідження проблем держави й суспільства, тільки тому, що відсутня адекватна комунікаційна політика в контактах із західними посольствами і місіями. І тільки тому, що низка керівників країни сидить годинами і скролить стрічку Facebook, замість того щоб працювати з реальними людьми і реальними стратегіями. Інструменти влади нерідко спрямовують не на досягнення відчутних результатів, а на боротьбу з фантомами і фобіями, які здіймає стрічка соцмереж.
Для того, щоб іти на вибори, потрібна політична підтримка Заходу, потрібні кредити, технічні програми, радники, це набагато важливіше, ніж коментарі опонентів влади в соцмережах. Горизонт ухвалення державних рішень не можна робити примітивним.
Це державі насамперед необхідно отримувати кредити МВФ, це державі необхідна технічна допомога Євросоюзу, тому що Захід у такий спосіб голосує грошима за довіру до чинної влади.
Але замість того, щоб робити все, абсолютно все, що від нас просять у плані політичних законопроектів і політичних реформ для отримання цих коштів, починаються абсурдні і, що найнеприємніше, дуже дрібні політичні ігри – мовляв, нам так незручно керувати, мовляв, куди ви дінетесь, це наші внутрішні справи, підтримайте нас – ми жертви агресії. Ну це ж абсурд – нам ніхто нічого не винен, нас не будуть підтримувати на знак солідарності, нас не будуть утримувати і захищати, бо хтось колись підписав Будапештський меморандум.
Нас будуть підтримувати, тому що ми маємо кожен день доводити – ми конкурентоспроможні, ми вміємо грати за правилами і ми здатні досягати поставлених цілей.
Джерело: Юрий Бутусов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
