+13 Київ
Ні, не всі однакові.
Я не фанат Артема Ситника. Він усього лише людина, якій ми довірили інституцію, і головний критерій оцінки роботи – це якість розслідувань кримінальних проваджень його підлеглими. Мені не подобається сам факт його таємних зустрічей із президентом, не подобається, що вночі, вдома і без розголосу. І, тим не менше, я поки не бачу ознак того, що ці зустрічі вплинули на роботу бюро.
Пригнічують у цій історії два дуже негарні наслідки. Перше – це виправдання, яке одразу ж присвоїли собі сотні політиків і фігурантів кримінальних справ, котрі ще вчора самі шикувалися із валізами у приймальнях у керівників правоохоронних органів.
І другий, ще сумніший наслідок, – це сумніви, які вільно чи мимоволі виникнуть у сотень тисяч людей, яких до цього чверть століття переконували, що "всі вони однакові". Ні, не однакові. І саме тому таких помилок повторювати не можна.
Узагалі в цій історії молодці тільки журналісти. Це до питання про інституції. Ви можете побудувати який завгодно правильний орган, вибрати будь-якого президента, але рано чи пізно, свідомо чи несвідомо вони можуть зробити помилку. Помилки – це не завжди катастрофи. Але якщо ці помилки залишаються закритими від суспільства, вони стають звичками, звички – нормою, а ось це вже катастрофа.
Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
