Усупереч домовленостям, Польща не відновила пошкоджених іще 2015 року українських могил – Дробович

Мова про це зайшла у зв'язку з повідомленням УІНП про намір допомогти громадянам Польщі з пошуком і ексгумацією останків членів їхніх родин, похованих у Рівненській області України. Журналістка запитала у Дробовича, чому це рішення з'явилося "конкретно зараз".

"Ми насправді ще місяць тому отримали запит. Одна з польських громадянок написала нам листа, тому що польські інституції, які цим займаються роками, не дають ніякого прогресу. Я так розумію, що польські громадяни втратили надію на свої профільні інституції й уже пишуть нам напряму. Ми проаналізували ситуацію, вивчили ті дані, які написала нам польська громадянка, чи вона зможе конкретизувати геолокації і так далі. Ми зрозуміли, що треба тут допомогти і сприяти", – відповів той.

Керівник українського інституту стверджує, що "польська сторона не виконує своїх угод".

"Із 2015 року українські могили вандалізовано в Польщі й не відновлено, усупереч домовленостям. Ну, доводиться йти назустріч конкретним полякам, конкретним польським громадянам, хай би там як неефективно не працювали їхні інституції", – окреслив Дробович позицію УІНП.

За його словами, Україна чекає від Польщі "наведення порядку й виконання угоди 1994 року", і такі сигнали Варшаві вже надіслали.

"Протягом останнього часу ніяких конкретних звернень не було від польських офіційних інституцій. Більше того, у 2020-му ми домовилися про робочу групу на рівні інститутів національної пам'яті – польського й нашого. Польські колеги із 2021 року досі не затвердили регламент. [...] Ця тема, виходить, зручна в політичному плані. Можна гратися в борців за історичну пам'ять, притому ігнорувати тему того, що українські могили лежать вандалізовані в Польщі", – заявив Дробович.

Контекст:

Волинська трагедія (у польській історіографії – Волинська різанина) – низка взаємних етнічних чисток, які в роки Другої світової війни на Волині проводили Українська повстанська армія з одного боку, Армія Крайова й інші польські формування – з іншого. Точна кількість жертв з обох сторін невідома. Вважають, що жертвами чисток стали 25–100 тис. поляків і від кількох тисяч до 24 тис. українців.

22 липня 2016 року Сейм Польщі визнав Волинську трагедію геноцидом, а також установив 11 липня Національним днем пам'яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої. 8 вересня Верховна Рада ухвалила заяву, у якій назвала рішення польського Сейму некоректною оцінкою трагічних подій.

2019 року Дуда заявляв, що події 1940-х років на Волині були "не війною між Польщею й Україною, а просто етнічною чисткою, просто йшлося про те, щоб поляків із цих територій видалити".

Після початку повномасштабного вторгнення країни-агресора Росії в Україну Дуда і президент України Володимир Зеленський заявляли, що в історії відносин двох країн почався новий етап й "історичні питання видаються дрібними".

Зеленський у день пам'яті жертв Волинської трагедії 12 липня 2022 року подав у Верховну Раду законопроєкт про правові та соціальні гарантії для громадян Польщі в Україні. Улітку 2022 року його ухвалила Рада, восени закон набув чинності.

Польща в межах переговорів про вступ України в ЄС обговорюватиме питання ексгумації поляків, які стали жертвами Волинської трагедії, повідомили 30 вересня 2024 року в МЗС країни. Там зазначили, що якщо цю частину питання "не буде закрито", то Україна не наближатиметься до вступу в Євросоюз. Раніше в інтерв'ю, яке опублікували 16 вересня, глава МЗС Польщі Радослав Сікорський заявляв, що питання ексгумації та перепоховання поляків, котрі загинули під час конфліктів з українцями, – "гостре політичне питання, тому що в цих поляків є нащадки", які голосують на виборах.