+2 Київ
Минув один рік і 40 днів війни. На фронті упродовж доби нічого нового не сталося. Росіяни знову трохи вичавили ЗСУ з Бахмута, а ЗСУ, зі свого боку, відсунули путінських вояків із Мар'їнки. Але загалом усе це в масштабах корівника або кількох будинків.
Сьогодні [5 квітня] стався епічний провал із Путіним. Загалом, усі вже чудово знали й до того, що він погано поінформований, що він сам свідомо обмежив себе не лише просторово, а й з погляду об'єктивності та повноти інформації про події, які відбуваються в країні та світі. Але це ніколи не було видно так наочно, як сьогодні.
Тепер я навіть не знаю, як це вдасться Пєскову пояснити й обґрунтувати, окрім як оголосивши Путіна божевільним.
Річ у тім, що сьогодні у Кремлі Путін приймав вірчі грамоти в послів 17 держав, які знову прибули в Росію. Я не полінуюся їх назвати: Данія, Парагвай, Норвегія, Екваторіальна Гвінея, Оман, Сирія, Північна Македонія, Бруней, Мексика, Гондурас, Зімбабве, Абхазія (?), США, Ірак, Камбоджа, Гвінейська Республіка і ще Європейський союз.
Не буде великою натяжкою сказати, що представники багатьох континентів були на цьому заході. Виступаючи перед ними, Путін молов свою звичайну нісенітницю про власну миролюбність і прагнення до співпраці та зміцнення глобальної безпеки. Усе йшло своєю чергою. Ніхто не очікував жодного сюрпризу.
Путін був очевидно не на висоті (він уже давно на ній не буває) і наприкінці широкої й безглуздої промови зробив якусь непереконливу коду, мабуть, розраховуючи на поблажливість аудиторії, яка навіть після такого млявого фіналу, утім, скупає його в оплесках.
Однак посли були нерухомі й усі як один (зокрема посол маріонеткової Абхазії!) не стали аплодувати безглуздому старому, який стояв в оточенні великої кількості прапорів, орлів, гербів і позолоти. Аж надто безглуздий і ганебний вигляд він мав на тлі всієї цієї недоречної в нинішній ситуації імперської розкоші.
Але якби все закінчилося цим, то це було б пів біди. Біда почалася потім, коли після драматичної паузи, не почувши очікуваних оплесків, він сказав, що, типу, усе, можна розходиться, традиційних рукостискань і звичайного в таких випадках обходу шеренги послів із черговим неформальним обміном люб'язностями не буде.
Тому що (увага!): "...все, на цьому церемонія в нас, на жаль, закінчується, тому що санітарні обмеження досі діють, нам не вдасться поговорити з вами особисто, але під час вашої роботи, я впевнений, така можливість ще з'явиться..."
І річ навіть не в тому, що всі (!) санітарні обмеження у зв'язку з COVID-19 скасували в Росії з 1 липня 2022 року постановою головного державного санітарного лікаря РФ від 20 червня 2022 року N18 (реєстраційний номер 69091).
Головне – інше. Головне в цьому, що він сам, Путін В.В., буквально два тижні тому зовсім спокійно спілкувався з людьми в Маріуполі, заходив до них у гості, тиснув їм руки, сам водив машину вулицями міста, не дотримувався дистанції, був без маски й рукавичок і, отже, не дотримувався жодних санітарних обмежень.
А за кілька днів він так само невимушено (без маски й не дотримуючись дистанції) спілкувався із Сі Цзіньпіном. Тиснув йому руки, обідав із ним юшкою з чечуги й олениною з вишнею, запивав винцем власного виробництва і жодного разу не згадав про санітарні обмеження.
Ні, ні! Тема двійника не працює. Якщо маріупольський випадок ще можна пояснити цим, то "обіймашки" із Сі Цзіньпіном – не вийде. Не думаю, що Путін настільки знахабнів, щоб виставити замість себе на переговори зі своїм китайським начальником двійника.
Є, щоправда, варіант, що на врученні вірчих грамот був не Путін, а двійник. І саме тому він вигадав версію про санітарні обмеження, які досі діють. Адже якби він підійшов до послів ближче, надто високим був би ризик викриття!
Але ця гіпотеза наштовхує мене на цілу низку логічних висновків. І головний із них у тому, що завжди, коли Путін надто явно демонструє дистанцію, це означає, що в цей момент на зустрічі присутній не він, а його двійник.
Я одразу згадую цей неймовірно довгий стіл, за яким він іноді приймає своїх гостей. Зокрема Макрона, Шольца й інших. І всі його співрозмовники після таких зустрічей говорили однаково: Путін товкмачив одне й те саме, був скупий на коментарі й не хотів обговорювати жодні деталі й варіанти…
Хай там як, але є факт: головнокомандувач російської армії, кинувши її в бій, зваливши своїх солдатів у тісні казарми, окопи і бліндажі, залишаючи їх пораненими на полі бою, кидаючи їх навалом у польових шпиталях, позбавивши їх елементарних людських зручностей в абсолютно скотарських й антисанітарних умовах, сам для себе вважає за можливе й далі дотримуватися санітарних обмежень, боячись захворіти на якусь вірусну інфекцію.
Звертаю увагу: не на сепсис, не на газову гангрену й навіть не воші, а на давно безпечний COVID-19.
І ось це Пєсков російським солдатам пояснити не зможе ніколи. І це все, що російські солдати мають знати про свого "гівнокомандувача". Саме за нього вони йдуть у бій і помирають. Саме заради нього вони беруть гріх на душу, вбиваючи ні в чому не винних людей і прирікаючи свою душу на вічні муки.
Армія з таким командиром не може перемогти ніколи. Тому її буде розбито, а перемога буде за нами. Тому що наше діло – праве.
Слава Україні!
Джерело: Альфред Кох / Facebook
