+1 Київ
Мені вдалося щойно поспілкуватися з кількома міжнародними юристами найвищого рівня. Вони кажуть, що заява [спікера Кремля Дмитра] Пєскова про те, що Росія не виконуватиме рішення Міжнародного суду ООН, не просто зухвала, а й матиме наслідки. Річ у тім, що саме рішення Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй, який зобов'язав РФ негайно припинити вторгнення в Україну та невідкладно вивести війська, є безпрецедентним.
Єдине схоже рішення було в одному з воєнних конфліктів між Камбоджею і Таїландом, але тоді йшлося про створення демілітаризованої зони між сторонами конфлікту "щоб забезпечити, щоб жодної непоправної шкоди не було завдано людям або власності". Обидві сторони підкорилися, зону було створено і смертельна фаза конфлікту закінчилася. Тепер ситуація зовсім інша. Країні – учасниці конфлікту озвучують рішення, а вона це рішення ігнорує. Отже, Україна має надалі зробити кілька офіційних кроків.
І тепер це питання буде порушено на Раді Безпеки ООН. Цього разу РФ не матиме права вето. Стаття 27.3 Статуту ООН прямо позбавляє права голосу країну – учасницю суперечки. А ця ухвала тепер є в рішенні суду.
Важливо, як поведеться Китай. Але навіть якщо він вирішить блокувати рішення Радбезу, то питання буде подано на Генасамблею ООН. Водночас треба нагадати, що востаннє 2 березня Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, у якій засуджує вторгнення Росії в Україну і закликала Москву негайно вивести всі сили з України. 141 голосом.
І ось тут найцікавіше. Річ у тім, що тепер, після звернення України, ГА ООН може ухвалити рішення про введення миротворців. Голоси сьогодні є. І тоді Путіну доведеться вирішувати, чи готовий він воювати з усім світом і згоріти в пожежі війни, чи він дасть задній хід. Але це один із найкращих сценаріїв сьогодні для примусу Путіна припинити обстрілювати Україну та бомбардувати міста. ООН буде змушена погодитися на жорсткий сценарій, якщо не хоче повторити долю імпотентної Ліги націй.
Це добрий сценарій, і такими самими правовими методами можна домогтися не лише припинення вогню, а й прописування рішення про примусові репарації Росії на користь України. Нагадую, що репарації – це форма матеріальної відповідальності суб'єкта міжнародного права за шкоду, заподіяну внаслідок вчиненого ним міжнародного правопорушення іншому суб'єкту міжнародного права, зокрема відшкодування державою, зважаючи на мирний договір або інші міжнародні акти, шкоди, заподіяної ним державам, які зазнали нападу.
Тому що поки немає механізмів і рішень судів про передання як репарацій Україні заарештованих коштів того ж Центробанку РФ. Ці гроші заарештовано, але не конфісковано. Отже, поки що їх не можна переказати на рахунки України. А цим треба займатися вже сьогодні. І вже сьогодні варто готувати правову базу для отримання цих коштів, які витратять на відновлення України та компенсації збитків.
До речі, збитки теж треба рахувати, а не озвучувати на око. Адже обсяг і характер репарацій потрібно визначати відповідно до завданих матеріальних збитків, а не на підставі чиїхось гучних слів.
Загалом якщо влада захоче скористатися цим сценарієм, який народився в дискусії з юристами-міжнародниками, то я буду радий. Нам не шкода, якщо це допоможе припинити бомбування українських міст і не здати наші позиції.
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
