Держкомтелерадіо, який не зняв жодного пристойного фільму, – убога тусівка нікому не відомих чортів. До декларацій своїх загляньте, книгоборці!

За минулі рік чи півтора, від моменту введення електронних декларацій, виявилося, що нас оточують мільярдери. Ті, що ніколи, жодної секунди не працювали в бізнесі, а деякі – чиновники, народні депутати тощо – взагалі ніколи не працювали і виявилися власниками палаців, вілл, автопарків, мільйонів у гривні та валюті, а деякі – навіть господарями церков, хоча не були основоположниками релігій. Нікого з цих гідних персонажів не тільки не змусили сплатити податки, пояснити походження коштів, а навіть не попросили геть із черги по компенсацію на житло, проїзд, лікування і чим там ще їх розважають у Раді, щоб не подохли з нудьги.

НАЗК тільки й бореться з організаційними труднощами, відколи ввели електронні декларації. Не зрозуміле питання про дрес-код співробітників. Складнощі з канцелярськими моментами, чи не дратує червона паста ручок, що кажуть психологи? Коротше, інтересу до декларацій не виявляє. І податкова не виявляє, поринувши в роздуми, як би дістатися до банківської таємниці громадян, і абсолютно не цікавлячись кешевими одкровеннями їхніх обранців.

До чого я це все. Держкомтелерадіо завдав жахливої сили удару по тих, хто заважає нам жити. Упіймавши двох торговців книгами на Петрівці, знайшовши в них книги російських видавництв без дозвільних документів та оштрафувавши кожного з них на 37 тис. грн.

Хочу сказати дві речі. По-перше, мало. Їх потрібно голими прогнати вулицями Києва, закидаючи гнилими кавунами із прем'єрської баржі, розіп'яти на хресті, живцем здерти шкіру, а далі колесувати та четвертувати. Хтось, зрештою, повинен відповісти за цю дурню, в якій ми живемо чотири роки? Ці підходять.

По-друге. Бачить Бог, із любові до Батьківщини я хаваю мовчки чи обурюючись дуже мало стосовно того, що із задоволенням змусив би зжерти тих, хто мене цим годує. Але на книгах ця межа терпіння закінчується. Після того, як відкинув копита дорогий Радянський Союз, жодне опудало не вказуватиме мені, що читати, слухати, дивитися, що можна, а чого не можна.

І в добу інтернету 300 років нікому не потрібні ваші паршиві дозволи. Держкомтелерадіо, який не зняв жодного пристойного фільму, – убога тусівка нікому не відомих чортів, яка животіє дрібними грабунками лоточників, нижчого дна просто немає. До декларацій своїх загляньте, книгоборці! Тупі, жадібні, боягузливі, ганебні дегенерати.

Джерело: Макс Бужанский / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора