0 Київ
Дуже скоро перед світом учергове постане питання про колективну відповідальність. Ось щойно закінчать дотирати до землі один відомий сектор, ось підуть фото – і світ ахне. Світу ахати – як дурню з гори котитись. Казала моя бабуся.
Але світ, що плаче зараз, передивляючись фото та відео звірств у єврейських кібуцах – звірств, спричинених атакою ХАМАС, – точно так же почне оплакувати палестинських дітей, загиблих під час відповіді від Ізраїлю. Постануть закономірні питання.
Чи винне палестинське немовля в тому, що його батько вирізав єврейську сім'ю? Чи винна вагітна палестинська жінка, що її чоловік знущався над єврейськими жінками, захопленими в полон?
А немає відповіді.
А нам сидіти й спостерігати. Бо на нас теж чекає осуд світу, якщо все піде плюс-мінус так, як заплановано.
І тоді в нас запитають.
- Чи винні жителі Криму, які загинули від атаки українських безпілотників, у тому, що колись Крим захопили "ввічливі чєловєчкі"?
- Чи винні жителі Донецька, що перебували поруч зі складами, які вибухнули, у тому, що колись вони не змогли (не захотіли?) евакуюватися із захопленого терористами (за підтримки Росії) міста?
І якщо вони, по суті, невинні (некомбатанти), то за що ж їх убивати?
І як би ми не заявляли, що винні, що виїхати була можливість – нам не повірять. Бо відповідей на ці запитання немає. І не буде. Бо тоді прийдеться повернутися на майже століття і запитати:
- Чи винні були жителі Хіросіми, Нагасакі, Токіо, що заплатили таку страшну ціну за амбіції своєї країни?
- Чи винні були жителі Дрездена, сплачуючи свою страшну ціну?
А немає відповіді. Бо на будь-яку відповідь обов'язково постане питання: а чим винні були жителі Бахмута, Мар'їнки, Києва, Попасної, Маріуполя? (Список довгий).
І можна піти далі, отримавши десь таку відповідь: коли зло абсолютне, його можна спинити лише абсолютними методами.
Ця остання відповідь поганенька, я розумію. Але коли подивитися низку фото – вони виглядають усі більш-менш однаково. І без Google та якихось порівнянь чорно-білості та кольоровості складно було б сказати, чим відрізняються Дрезден від Мар'їнки, Токіо від Бахмута, влучання ракети в сектор Гази від влучання ракет по Ізраїлю.
Але світ усе одно буде плакати. Плакати, перебуваючи на безпечній відстані, світ завжди вмів.
Але світ усе одно знайде аргументи і скаже: то чим відрізняється вбите немовля єврейське від палестинського?
І на це питання теж немає відповіді...
...бо насправді світом рулить право сильного.
І коли тебе хочуть вбити – можеш не сумніватися, тебе вб'ють. Якщо ти будеш пручатися і не станеш робити те саме у відповідь. Якщо не доведеш власну силу. Інакше тебе не стане. І не стане твоїх дітей. Отих невинних немовлят.
Щось таке сказала колись одна розумна єврейська жінка. До речі, теж за народженням киянка.
Джерело: Diana Makarova / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
