Клуб читачів
ГОРДОН
 
Ельнур Асланов

Кандидат політичних наук, колишній голова відділу політичного аналізу та інформаційного забезпечення президента Азербайджану (20072014 рр.).

ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Як засвідчує практика, "економічне диво" Азербайджану забезпечує підхід відкритого діалогу між владою та громадянами

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою

Новий суспільний договір [президента Азербайджану] Ільхама Алієва.

Вихід із системи державного управління ніколи не означав для мене ігнорування того, що відбувається на батьківщині. Зміна роду діяльності часто дає більше можливостей для неупередженого аналізу ситуації та розуміння динаміки розвитку суспільства. З'являється можливість з іншого кута поглянути на процеси, які часом не помічав усередині країни та нерідко сприймав як належне.

Як воно було?

Після президентських виборів 2003 року в Азербайджані багато хто – як у країні, так і за кордоном – пророкував появу при владі крила реформаторів. Передрікали круту зміну курсу і реалізацію політичних трансформацій, що впливають на внутрішні та зовнішні складові держави.

Аналітики й "експерти" різних мастей рік за роком прогнозували небачену зміну, моделювали ймовірні й неймовірні сценарії, обговорювали й очікували наступні призначення. Але "крутих" розворотів не відбувалося, система продовжувала працювати у звичному режимі та незмінності обраної моделі.

Чотири етапи державності Азербайджану.

Економічні та політичні трансформації, які відбулися у Грузії, Україні, Киргизії та Вірменії, було визначено обставинами, які багато хто пам'ятає за революційним принципом Леніна "верхи не можуть, а низи не хочуть". Це призвело не тільки до зміни владної еліти, але й до тимчасової деформації системи управління загалом. Зазвичай така трансформація змінює звичний устрій життя відразу. Далі на суспільство чекає тривалий і тернистий шлях економічного й політичного реформування, який може (а може, й ні) привести до очікуваних результатів.

В Азербайджану свій шлях. Історія державності країни демонструє, що трансформації в національних умовах були ефективними, тільки якщо спиралися на еволюційний й осмислений, а не інтуїтивний розвиток.

Перша централізована держава Сефевідів упала під натиском не тільки зовнішнього тиску, але і внутрішньої політичної ситуації, обтяженої поспішними геополітичними рішеннями. Азербайджанська Демократична Республіка, що проіснувала 23 місяці, стала першою демократичною республікою на Сході. Однак, незважаючи на деякі успіхи на міжнародній арені, політичний регрес почався з необачних поступок та інтенсивної зміни гравців на внутрішньому полі. Друга Республіка (АзССР) канула в небуття як підсумок політичного та економічного занепаду великої країни, яка безапеляційно й гарячково вийшла на перегони за першість з іншою супердержавою.

Усі три окреслені етапи державності з огляду на історичні, політичні, та й просто об'єктивні причини не базувалися на соціальному контракті чи суспільному договорі. Хоча саме він забезпечував би діалог і взаємодію між політичною державою та суспільством.

Сьогодні – епоха Третьої республіки, існування та розвиток якої визначено суспільним договором Гейдара Алієва. Цей договір влада і суспільство "підписували" двічі. "Преамбулу" договору суспільство склало, запросивши Гейдара Алієва до влади влітку 1993 року. Незабаром суспільство затвердило свій договір, коли перед обличчям нового перевороту, уночі 3 жовтня 1994 року, десятки тисяч людей вийшли до адміністрації підтримати владу та президента. За 15 днів до цього в Баку було підписано "Договір століття" між 11-ма великими нафтовими компаніями про спільне розроблення нафтових родовищ Азербайджану.

Що таке суспільний договір?

Важливо розуміти, що з'явилося першим – суспільство чи держава? Зрозуміло, суспільство. Держава без людей просто не може існувати. Коли ж суспільство віддає частину своїх суверенних прав політичній державі, а точніше владі, щоб вона підтримувала необхідний порядок, це й створює певний соціальний контракт або суспільний договір.

Платон, Томас Гоббс, Джон Локк, Іммануїл Кант використовували ідею суспільного договору для аргументації та обґрунтування необхідності та відповідальності держави перед громадянами.

Нова й новітня історія знає чимало прикладів суспільних договорів. Перший варіант – наявність якоїсь книги чи вчення. Наприклад, марксизм-ленінізм, який створив комуністичний блок, або фашизм, що узагальнив низку ідеологій у єдину форму. Суспільства обох систем передавали свої суверенні права політичній державі.

Інший приклад – це традиції, які формувалися століттями, проходили через горнила наукових революцій, епоху Просвітництва, переосмислення ролі людини та суспільства. У країнах, що пережили такий історичний розвиток, договір між владою і суспільством відтепер полягає у способі життя й мислення індивіда.

Третій підхід – це країни перехідного періоду, у яких відносини між владою і суспільством встановлюються методом проб і помилок. У них розуміння ролі громадянина та обов'язків влади вдосконалюється та видозмінюється у процесі розвитку політичної та економічної складових держави й окремо взятого індивіда.

Новий рубіж, підготовка.

Реформи – процес модифікації і вдосконалення системи управління. Їхня суть в еволюційному переході з однієї структури до іншої. Реформи не тільки змінюють політичні, економічні та соціальні наративи суспільства, але і, як правило, привносять абсолютно новий рівень взаємодії у відносини влади та суспільства.

Ті процеси, які сьогодні можна спостерігати в Азербайджані, цікавлячись, "імітація це чи реальні реформи", – це, швидше, ті найважливіші зміни, які мають згладити диспропорції у структурі економіки і сформувати новий формат діалогу влади та суспільства.

Розвиток суспільства і тенденції нового століття актуалізували адаптацію нинішнього національного суспільного договору до новітнього часу та нових економічних реалій. Однак для початку необхідно було підготувати політичну й економічну основу. Так почався перехід із державності нульових у структуру управління, яка ґрунтується на нових методах – звичних для сотень тисяч молодих людей базових показниках ефективності. Далі йдуть кроки, які мають нівелювати фінансові втрати, зумовлені глобальною економічною кризою. Підсумок частини цих перетворень можна оцінити вже зараз.

Суспільний договір Гейдара Алієва забезпечував розвиток, який політична держава гарантувала за умови, що суспільство буде усвідомлено ставитися до труднощів перехідного періоду. Стабільність, яка сформувала умови для руху вперед, дала країні змогу встати з руїн зруйнованої економіки і побудувати плацдарм для наступного етапу розвитку. Так влада дістала від суспільства гарантію на стабільність і зуміла акцентувати увагу на економічних і фінансових аспектах подальшого руху.

Суспільство 21 століття вимагає інших парадигм, тому новий суспільний договір "підписують" уже не на майданах. Він відрізняється від договору 20 століття стратегічними цілями та пріоритетами. Новий суспільний договір – це стратегія, націлена на послідовний, систематичний економічний розвиток. Водночас президент гарантує максимальну і персональну участь у розв′язанні питань і проблем, що виникають у країні. Натомість влада бажає отримати діяльних і лояльних громадян, мета яких – зробити максимальний внесок у розвиток країни. Такий підхід відкритого діалогу і підприємливості – як засвідчує практика – і забезпечує "економічне диво".

Світ стрімко змінюється. Вибудовується інший формат взаємодії влади і суспільства. Соціальні мережі змінюють ЗМІ. YouТube головує у визначенні порядку денного нового покоління, освіта йде в онлайн. Доступність перших осіб стає звичайною, замінюючи обмеженість інформації про глав держав, що переважала десятиліттями. Відбувається постійний моніторинг влади. Усе це нівелює досі відчутні межі між владою та суспільством, які існували в усьому світі. Ці трансформації змінюють вимоги й очікування тих, хто голосуватиме за кілька років. Так формується образ нового громадянина. І якнайкраще до всієї цієї ситуації пасують слова італійських мислителів: "Ми створили державу, а тепер створюємо громадян цієї країни".

Для молодого покоління люксовий Азербайджан, яким захоплюються, – це даність. Однак не зважаючи на те, що було 15 років тому, складно проводити паралелі між тим, звідки й куди країні вдалося прийти. Завдання влади стає ще більш непростим: потрібно завойовувати не тільки уми, але й серця, а це потребує ще ефективніших заходів, нового формату діалогу і зрозумілої мови взаємодії.

Що далі?

Сьогодні в азербайджанському суспільстві відбувається помітна зміна наративу, формується новий формат діалогу суспільства і влади, яка приймає меседжі і готова відразу їх обговорити. Таких прикладів із кожним днем усе більше.

Те, як будь-яка країна справляється з труднощами в умовах глобальної фінансової кризи, – найкращий показник сили. Блокує вона розумні подразники чи відкривається назустріч змінам і прокладає новий курс? На цьому шляху будуть свої труднощі, але для сильного немає нічого непереборного.

У країні удосконалюють суспільний договір, який ґрунтується на персональному підході глави держави, його особистому аналізі, підкріпленому інформованістю й узгодженістю із суспільством. Ільхам Алієв органічно вписує новий напрям розвитку в систему політичного та економічного устрою, яку складають десятиліттями. Тому зрозуміло, що нещодавня зустріч президента з діячами мистецтва, де відбувся новий відкритий і прямолінійний діалог, – лише початок.

Не менше, ніж у діячів мистецтва, є запитань і пропозицій у бізнесу та людей науки. Їм є що запропонувати, про що запитати і як підтримати ті важливі податкові, адміністративні, кадрові зміни, які відбуваються у країні.

Нарешті в Азербайджані викорінюють невизначеність для бізнесу, митні структури реально демонструють відсутність корупції, прозорість податкових органів обіцяє підприємцям-початківцям преференції і дискаунт. Для Азербайджану чужими є схеми "переведення в готівку" та інше.

Чим далі, тим більше бізнес відчуває зміни, які дають змогу відкрито платити податки і, відповідно, відчувати себе комфортно. Проблемні кредити, які досі лежали тяжким тягарем на громадянах через девальвацію азербайджанської валюти, перестали бути такими. З'являються національні бренди й відкриваються нові виробництва, а отже, робочі місця створюють не тому, що "треба", а тому, що "попит породжує пропозицію".

Щоб визнати необхідність змін, потрібна колосальна сміливість. Щоб щось змінювати – ще більша. Це тривалий шлях із перешкодами та підніжками. На цьому шляху не можна надмірно прискорюватися, щоб банально не впасти, запнувшись. Тому всі ці кроки такі значущі. Вони не маленькі. Вони гармонійні й акуратні. Їх потрібно спостерігати і точно розуміти їхнє значення.

Можливо, у всіх цих діях ще присутні політичні та економічні profit and loss (прибуток і збитки). Але лише рухаючись, Азербайджан удосконалюється, у підсумку всі заходи мають привести до net profit (чистого прибутку) в особі економічно модернізованої держави з постійним відкритим діалогом між політичною державою та громадянським суспільством. Це і є основою оновленого суспільного договору президента Ільхама Алієва.

Джерело: "ГОРДОН"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Шановні читачі! На нашому сайті заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства. Коментарі, що порушують ці правила, ми будемо видаляти, а їх авторам закривати доступ до обговорення. Редакція не вступає у листування з коментаторами щодо блокування, без серйозних причин доступ до коментування модератори не закривають.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 
 
 
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

Свіжі блоги