+9 Київ
Якби ви випадково заїхали до України в неділю, не буваючи тут раніше, то у вас би склалося враження, що країною одноосібно править диктатор Порошенко, який убиває опозиційних журналістів і вводить цензуру. Принаймні таке враження могло скластися у вас, якби ви вирішили почитати український Facebook. Який, здається, вирішив остаточно відірватися від реальності, розігріваючи сам себе.
У президента низький рейтинг. Петро Порошенко не прем'єр-міністр Трюдо. У всіх сенсах цього слова. Але навіщо ж створювати образ, який більше нагадує імператора із "Зоряних воєн", у якого поруч стоїть Кривавий Пастор ордену Ситхів і Баптистів Дарт Турчинов Вейдер?
Спочатку була прес-конференція, на яку мейнстрімові журналісти йшли, як на останній бій, програли цей бій, після чого почали активно махати кулаками після бійки. По-перше, бій. Споживачеві інформаційного простору цікаві певні теми, важливі для країни. І в "тих, хто йде на смерть", був вибір. Або йти війною на президента, намагаючись уколоти якомога болючіше, перетворюючи прес-конференцію в особисте розбирання, або ставити загальні запитання на загальні теми.
Земельна реформа, пенсійна реформа, антикорупційні суди. Насіров, нарешті. Ставлення до того, що хтось узяв Мартиненка на поруки. Багато тем, які є важливими. І які порівняно нейтральні, але дадуть змогу винести із зустрічі інформацію. Людям, які це дивляться. Не намагаючись довести, хто тут головний.
І той, і той вибір цілком зрозумілий. Якщо ти вважаєш президента корупціонером і ворогом народу, то логічно, що ти можеш захотіти стати героєм і йти з ним воювати. Люди, які живуть у межах інформаційної бурі, можливо, по-іншому мислити не можуть. Без проблем. Тільки тоді, будь ласка, або зі щитом, або на щиті. Або ставте запитання, після яких будь-кому в країні стане ясно, що президент таки корупціонер, або не ставте взагалі. Бо інакше ти доведеш абсолютно протилежне, а президент буде виглядати мудрим батьком держави, а не жадібним корупціонером.
У підсумку нападники із тріском програли. І не тільки тому, що президент не дурень. Уся справа в запитаннях. Не було жодного запитання, яке б поставило в безвихідь. Ставлячи ці запитання, люди, які їх ставили, більше шаленіли самі від себе. А потім бідкались, що їм відповіли не так. Але стоп, якої відповіді вони очікували. Промовляючи свої запитання вдома перед дзеркалом, яких відповідей вони чекали?
І якщо в запитанні головне не відповідь, а сам факт, що ти, такий гарний і сміливий, запитав про прибуток банку Порошенка, то до біса такі запитання. Тому що тоді журналісти перетворюються в політиків. А це зовсім інша гра. Тим паче, якщо шукати корупцію в оточенні президента, то вона точно не буде в запитанні про прибуток маленького банку в той рік, коли всі банки в Україні починають розформовувати резерви і цим показують прибуток. Подивіться на прибуток банку "Аваль", і вам усе стане зрозумілим.
Окрема тема – футболки. Загибель Павла Шеремета – велика трагедія. Але, чорт забирай, таке враження, що це була прес-конференція Кучми, і журналісти героїчно прийшли у футболках із Гонгадзе. Якщо просто увімкнути вперше телевізор, то може скластися враження, що всі ці люди вважають президента відповідальним за вбивство журналіста. Серйозно? Президент, звичайно, узяв розслідування під свій контроль. Та й, у принципі, президент "трохи" у відповіді за те, що правоохоронні органи не працюють як треба в Україні. І все.
Якщо вся система працює неправильно, нерозумно очікувати, що в окремому випадку вона раптом запрацює як треба. Адже ніхто всерйоз не думає, що хтось в Адміністрації Президента заважає розслідуванню? От чесно? Або що хтось там був зацікавлений у смерті Павла? Запитайте про це людей, одягнутих футболки, і вам дадуть відповідь, що, звичайно, ні. Але ця футболка кричить зовсім про інше. І це просто нечесно. І щодо Павла, і щодо людей, яким посилають зовсім неправильний меседж.
А потім стався указ президента. У якому насправді найстрашніше – це історія з "1С". Вона ось може вдарити по бізнесу. І по економіці. І це небезпечно. Але піднялися крики про те, що, закриваючи російські соціальні мережі, Україна стає диктатурою, просто не витримують ніякої критики. Це смішно. Особливо коли кажуть, що Україна увійшла до почесного кола країн світової осі зла, куди вже потрапили Іран, Північна Корея та інші любителі твердої руки.
У таких країнах закривають соціальні мережі, тому що вони є основою громадянського суспільства, і активність у них спрямована проти дій влади. І, прикриваючи мережу, влада бореться з активністю громадянського суспільства. І тепер, ви серйозно вважаєте, що в "Одноклассниках" було активне громадянське суспільство, яке заважало владі? Або у "ВКонтакте"? А може це все є частиною Facebook, популярність якого через указ має вирости? І тоді указ буде мати зворотний ефект, затягуючи в орбіту активної частини суспільства дедалі більше людей?
Світ не чорно-білий. І не можна дивитися на всі дії влади як на спосіб боротьби із собою коханим. Якщо ви так робите і так уважаєте, то це параноя. І логіка закриття "ВКонтакте" абсолютно очевидна в логіці війни. Усім очевидно, що його контролює ФСБ. Усім очевидно, що товариш майор бачить усе. І дати товаришу майору навіть не можливості для пропаганди, а насамперед таку статистичну базу, особливо після досвіду перемоги Трампа, більше ніж нерозумно.
Тим паче, як показує досвід Грузії, Росія не намагається поставити після війни проросійську владу. Її мета – привести до влади популістів, які будуть нейтральними стосовно Росії та просто будуть саботувати реформи. І не дати Росії такий важіль – цілком розумна аргументація для указу. Достатня чи ні – питання інше. Дискусійне. Але воно точно не стосується питання свободи слова.
У влади достатньо гріхів. З ними треба боротися. А не вигадувати інших, міфічних, і воювати з ними. Тим паче, не варто вигадувати страшилки про диктаторів, які далекі від української реальності так само, як ВВП на душу населення України далекий від швейцарського.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
