Буча.
У Бабин Яр мене водив тато.
Розповідав про рів, про те, як його мати своїй дочці шестирічній перед розстрілом прасувала сукню камінням. Щоб мала гарний вигляд.
Звідки він міг це знати, брехав же.
А я не слухав – швидше б додому й у футбол із пацанами. Тому що мені також було шість.
Учорашні фото довго не дадуть грати.
Із дитинства пам'ятаю зупинки електрички з милими назвами – Ірпінь, Буча, Лісова Буча. А зараз попросили дитячого харчування не передавати.
"Дітей немає, майже всіх убили"...
Поки що незрозуміло, як займатися буденним, як працювати.
Джерело: Гарик Корогодский / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора