+12 Київ
Ще кілька важливих думок про розслідування отруєння Навального.
Відчуття, що зараз відбувається якісна зміна ставлення до режиму й у світі, й у країні. Усі колишні вбивства, війни і злочини інших калібрів накопичилися і, як частки урану, зібрані разом, детонують. Отруєння, восьмеро феесбешників, три роки стеження – усе це, схоже, стає тією самою останньою краплею. Більше жодних сумнівів у тому, що злочини санкціонують на самому верху і проводять у всій "вертикалі влади". Немає окремих замовників і виконавців – є злочинний режим, як у тому самому Нюрнберзі, який нам усе вписують у закони.
І Чубайс, відправлений парламентером на Захід рятувати гроші кооперативу "Озеро" та інших олігархів, випрошувати зняття санкцій, купувати лояльність, може тільки приїхати назад і сказати: "Ну, вибачте, ви ж самі ось це все влаштували".
І "Північний потік", а також східний, західний, південний і будь-який інший захлинеться, тому що (публічного) бізнесу з бандитами на Заході не провадять – там є громадська думка, яка не зрозуміє.
І всі шредери та європейські радикальні політики на зарплаті "Газпрому" почуваються незатишно: гроші не пахнуть, але залишають сліди "Новачка" на руках. Ці сліди видно всім: убивць упіймали фактично на гарячому.
Звісно, закордон нам не допоможе. І СРСР, і КНДР, і навіть Венесуела з Білоруссю жили без будь-якого закордону. Але тиск зростає зовні, а у відповідь – і зсередини, тому що скільки зараз лоялістів, упевнених запутінців, патріотичних бізнесменів уже більше не можуть сказати: "Та ну, рафаелка". Подавилися рафаелкою – і мовчать, не можуть не бачити. Струнку картину світу зруйновано, а за нею виявилися звичайнісінькі бандити з 90-х, про яких бізнесмени так намагалися забути.
Будь-який авторитарний режим підточує зсередини сам себе. Протягом двох десятків років наростає низка помилок, посилюється почуття безкарності, а разом із ним – і хаос управління. І в підсумку те, що вчора ще здавалося здоровим організмом, проривається гнійником.
Тож тиск іззовні – перше. Відпадання еліт ізсередини – друге.
І третє – звісно ж, молодь, для якої отруєння Литвиненка – перекази давнини глибокої, навіть війна з Україною – уже щось із минулого, а "Новачок" – тут і зараз. І це вже не буде ні забуто, ні пробачено.
Джерело: Дмитрий Гудков / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
