0 Київ
Кажуть, що спорт загалом і футбол зокрема мають бути поза політикою. У реальності цього ніколи не було, немає і не буде. Зате завжди буде готовність спортивних чиновників підігравати політикам, зокрема й тим, хто у кінцевому підсумку залишить у новітній історії кривавий слід. Досить згадати хоча б літню Олімпіаду 1936 року, яка пройшла в Берліні.
Надзавданням тих Олімпійських ігор, на думку влади Німеччини, мав стати доказ переваги білої раси – атлетів-арійців над усіма іншими. Однак планам Гітлера не судилося збутися: королева спорту дарувала золоті нагороди зовсім не відповідно до зовнішності та кольору шкіри.
Фюрер оскаженів: за тодішніми правилами, він мав особисто нагородити переможця змагань у бігу на 100 метрів, однак він не побажав потискати руку чорношкірому атлету. Джессі Оуенс, до речі, переміг у блискучому стилі – повторив світовий рекорд 10,3 секунди і обійшов двох німецьких спортсменів. Істерика Гітлера не зробила перемогу Оуенса менш блискучою.
А потім були Олімпіада 1980-го та 1984 року, які також стали занадто політизованими й супроводжувалися бойкотом за участю спочатку США та їхніх союзників, а потім – СРСР та їхніх союзників. І все це за повного безсилля МОК якось протидіяти тому, що відбувається.
А хіба мало було політики у футболі? Згадаймо хоча б чемпіонат світу з футболу, який у 1978 році проходив в Аргентині. Тоді господарі чемпіонату були зобов'язані виграти у Перу з різницею в чотири голи, щоб обійти Бразилію у групі і вийти у фінал. Аргентинська хунта відправила в Перу безкоштовну партію зерна, виділила $50 млн безвідсоткового кредиту, і воротар перуанців Рамон Кірога (уродженець Аргентини) слухняно пропустив шість м'ячів. Що зробила ФІФА? Нічого.
Та й чи варто про щось говорити, якщо ще зовсім недавно увесь світ став свідком грандіозного корупційного скандалу у ФІФА?! Він вибухнув наприкінці травня 2015 року, коли швейцарська влада заарештувала кількох високопосадовців ФІФА за обвинуваченням у корупції. Через скандал новообраний президент ФІФА Блаттер оголосив про своє рішення піти у відставку. До речі, активним прибічником Блаттера був президент Росії Володимир Путін. Він, пригадується, тепло привітав Блаттера із переобранням і висловив упевненість у тому, що "професіоналізм і високий авторитет допоможуть Блаттеру і далі сприяти розширенню географії та популярності футболу".
І ось зараз, після стількох прикладів того, як великий спорт був і залишається найважливішим політичним інструментом, після таких гучних корупційних скандалів у ФІФА, ми знову чуємо розмови, що "спорт повинен бути поза політикою". І бачимо, як ФІФА зайняла ганебну позицію щодо двох членів збірної Хорватії з футболу. За що? За те, що вони виголосили фразу "Слава Україні!" Саме туу фразу, яку багаторазово вимовляли президенти і прем'єр-міністри різних країн світу. І саме ту, яка є не просто словосполученням, а тим, що об'єднує всіх людей світу, які люблять Україну.
Рішення ФІФА – яскравий приклад того, як самі чиновники від спорту політизують те, у чому спочатку не було політики. Це приклад того, як бажання вислужитися перед країною-господаркою мундіалю, призводить до такого неприхованого лицемірства .Але усі ці дії ФІФА лише додають ганьби цій організації. Ті чиновники ФІФА, що ухвалили таке ганебне рішення, тимчасово обіймають свої посади. Вони їх покинуть, і зовсім не відкидаю, що також на хвилі нового корупційного скандалу. А от фраза "Слава Україні!" буде і далі звучати по всьому світу.
Джерело: "ГОРДОН"
