0 Київ
Це був дуже важливий візит. Президент Азербайджану Ільхам Алієв і раніше відвідував Україну з офіційними та робочими візитами. Але цього разу він зробив це у новому статусі – глави країни, яка перемогла у війні. Азербайджан переміг у 44-денній війні, повернувши собі територію, що дорівнює Лівану та чотирьом Люксембургам. Цю перемогу здобули не завдяки, а всупереч бажанню, планам провідних світових держав та тиску, який вони чинили на офіційний Баку.
Насамперед ідеться про країни – співголови Мінської групи ОБСЄ (США, Франція, Росія), які протягом майже трьох десятків років робили все не для відновлення справедливості, а для збереження статус-кво, за якого фактично Азербайджану пропонували змиритися із втратою своїх земель. Нині майже така сама ситуація складається і з Україною.
Зокрема, у разі нападу Росії на Україну, як уже оголошено, введуть украй жорсткі санкції проти керівництва цієї країни, яка все глибше занурюється у болото нерозв'язних соціально-економічних проблем, але й далі загрожує суверенітету і територіальній цілісності різних країн. Це просто алогічно в умовах наявності майже 18 млн росіян, які проживають за межею бідності. Проте це саме так!
Нещодавно ми почули абсолютно конкретні приклади територіальних претензій до Казахстану, які озвучили депутати російської Державної думи. Дійшло до того, що кремлівська пропагандистка Маргарита Симоньян стала дозволяти собі загинання пальців та вимогу переходу Казахстану з латиниці на кирилицю. Пропозицій перейти на кирилицю у Вірменії вона не озвучила. Хоча в умовах, коли весь світ побачив, як прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян перетворився на слухняного виконавця вимог Росії, таку пропозицію Симоньян могли б реалізувати.
У будь-якому разі, її витівки є логічним продовженням політики Росії, яка мріє про створення "нового СРСР". Для досягнення поставленої мети Росії життєво важливо підпорядкувати собі Україну. І ми вже регулярно чуємо прогнози політиків та військових експертів із різних країн світу на тему неминучості великої війни між Україною та Росією.
У цих умовах, коли кремлівські "балакучі голови" вимагають від усіх "визначитися, хто і на якому стільці сидить", вкрай важливим був візит до Києва президента Азербайджану. Україна потребує підтримки найсильнішої, із політичного та економічного поглядів, держави Південного Кавказу. Азербайджан, який має найсильнішу в регіоні армію із досвідом блискучої перемоги, є перевіреним, щирим другом України.
Президент Володимир Зеленський недарма подякував Ільхаму Алієву за підтримку суверенітету і територіальної цілісності України. Справді, Азербайджан на різних майданчиках – ООН, ОБСЄ – неодноразово демонстрував підтримку суверенітету і територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів. Так буде й надалі. Хоч як обурюються стосовно цього в Росії.
До речі, про обурення. Впевнений, що це почуття охопить багатьох у Вірменії. Адже Володимир Зеленський не відвідував цієї країни і не запрошував президента чи прем'єр-міністра Вірменії відвідати Київ. І це логічно з огляду на регулярне голосування Вірменії на різних майданчиках в унісон із Росією, яка анексувала Крим та розв'язала війну на Донбасі.
Попри це у Вірменії, напевно, будуть вкрай незадоволені заявою Володимира Зеленського про те, що українські компанії мають намір узяти участь у відновлювальних роботах на звільнених унаслідок 44-денної війни територіях Азербайджану. Сподіваюся, що цього разу до закидання яйцями посольства України в Єревані не дійде.
Втім, незалежно від реакції Росії та Вірменії, наші країни розвиватимуть двосторонні відносини. У планах – подвоєння цифри товарообігу, доведення її до позначки у два з лишком мільярди доларів. І це досяжна мета. Адже й Азербайджан, як свідчать підписані шість двосторонніх документів, вбачає в Україні надійного партнера та країну, у яку варто вкладати інвестиції. Зокрема й в українське сільське господарство.
Меморандум про взаєморозуміння між міністерствами про співпрацю в аграрній сфері за підсумками переговорів між президентами наших країн підписали міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко і міністр економіки Азербайджанської Республіки Мікаїл Джаббаров. Загалом же, підбиваючи підсумки нинішнього візиту президента Азербайджану Ільхама Алієва до столиці України, можна лише сказати, що цей візит наголосив на важливості наших країн одна для одної і створив нові передумови для тіснішого економічного та політичного взаємозв'язку між ними. Чому будуть раді й у Баку, й у Києві. Чим пишаються й українці, які проживають в Азербайджані, й азербайджанці, які проживають в Україні.
Джерело: "ГОРДОН"
