-1 Київ
16 років. Такий тимчасовий відрізок відокремлює вчорашнє відверто передбачуване і безглузде за суттю послання президента Росії Володимира Путіна до Федеральних зборів від його ж Мюнхенської промови. Тоді, виступивши на Мюнхенській конференції з безпеки, він сказав, що погоджуватися з "однополярністю" у світі більше не має наміру.
По суті, саме промова Путіна в лютому 2007-го стала вододілом у відносинах Росії й Заходу. Саме відтоді – це зараз очевидно – він став готуватися до зміни найбільш усталеного стану справ на нашій планеті. Так, про силовий план розширення "сфери національних інтересів Росії" Путін тоді промовчав. Але вже невдовзі самі дії Росії все сказали.
Світ побачив війну в Грузії, анексію Криму, підтримку сепаратистів на українському Донбасі, а потім повномасштабне військове вторгнення в Україну. До речі, дату нинішнього звернення Путіна обрали свідомо. Рівно рік тому, 21 лютого 2022 року, він визнав "незалежність" самопроголошених республік Донбасу.
А потім, уранці 24 лютого, за його наказом почалася війна – найбільша в Європі з моменту закінчення Другої світової. Путін вліз у цю війну з непохитною впевненістю в тому, що зможе "взяти Київ за три дні". Він просто не знав України й українців. І досі він так нічого і не зрозумів, якщо має намір використати ту саму зброю проти них – шантаж і погрози. Рясно присмачені звичною, примітивною брехнею.
"Мета Заходу – завдати стратегічної поразки Росії. Покінчити з нами. Ми саме так це все розуміємо. Ідеться про існування нашої країни", – заявив Путін, практично буквально повторивши свої звинувачення 16-річної давнини. Водночас навіть в алкоголіка з російської глибинки в момент рідкісного протверезіння може виникнути запитання: а хто і коли напав на Росію?!
Чесна відповідь – ніхто і ніколи. Але ж ми говоримо не про чесність і честь. Ми говоримо про примітивну брехню, прикриваючись якою Путін намагається "обґрунтувати" свої імперські амбіції та плани щодо захоплення України, а далі, якщо тут усе легко вийшло, – й інших незалежних держав. Він був упевнений, що все це йому легко вдасться ще й тому, що багато років із Росії йшло щедре фінансування багатьох українських політиків, партій.
Він бачив, як відбувається російська економічна експансія в Україні. Наразі шокована українська громадськість дізнається про те, як на користь держави відібрано нові й нові об'єкти, котрі належали російським олігархам. Рахунок тут іде на мільярди доларів. Як тут не повірити, що "нас зустрінуть із хлібом і сіллю"?!
Як йому було не повірити, що світова спільнота легко "проковтне" і повномасштабне вторгнення в Україну, якщо протягом багатьох років режим Путіна корумпував величезну кількість європейських політиків різного рівня. "Шредеризація" Європи відбувалася повним ходом. Саме тому санкції проти Росії за анексію Криму були такими м'якими. Дуже багато хто, часто небезкорисливо, вирішив знову піти шляхом умиротворення агресора, який одного разу вже привів Європу до жахливих бід.
Більше такого не буде. Український народ, ЗСУ, керівництво країни, світова спільнота остаточно вирішили, що спокій на нашій планеті буде можливим лише в разі розгрому російської армії, після повернення Криму й Донбасу, після зміни режиму в Росії, після засудження їх як воєнних злочинців, після згоди нової влади Росії виплатити Україні компенсації й репарації, після демілітаризації та денуклеаризації Росії. І жодний ядерний шантаж – а це останній аргумент Путіна – нікого вже не лякає. Новий "Карфаген" треба зруйнувати.
Джерело: "ГОРДОН"
