-1 Київ
Президент Росії Володимир Путін заявив на зустрічі з лідерами фракцій після завершення сесії Держдуми, що війну в Україні розв'язав колективний Захід, а не Росія. Безперечно, він сказав неправду. Тому що весь світ бачив, що Росія послідовно намагалася помститись Україні за її європейський, демократичний вибір. Початок усьому було покладено ще після перемоги Помаранчевої революції. Її Володимир Путін сприйняв як особисту загрозу собі.
Він, який придушив усі права і свободи росіян, який "замочив у сортирі" їхнє право на вільні й чесні вибори, реально злякався цієї революції. Він уявив собі, чим усе може закінчитися особисто для нього, якщо "оксамитова революція" станеться і в Росії. Тому він зробив усе для перемоги контрреволюції. Обличчям якої став Віктор Янукович. І Путіну тоді, на жаль, удалося досягти свого. Він посадив Януковича у крісло президента України й через нього почав стрімко послаблювати її.
Армія втратила свою боєздатність саме завдяки цьому плану. Було підписано ганебні та зрадницькі Харківські угоди щодо питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, які продовжили кінцевий термін перебування ЧФ РФ у Криму з очікуваного 2017 року до 2042 року.
В усі силові структури на найвищі посади було впроваджено осіб, які працювали на Росію. Усе це робили з однією конкретною метою – захопити Україну, підкорити її собі. Путін мріяв про союз трьох країн – Росії, Білорусі та України. Після створення якого він міг би спробувати, зі значно більшою часткою успіху, домогтися створення "нового СРСР", включно з низкою інших незалежних держав, які колись були республіками колишнього Союзу.
Без підкорення собі України створення "нового СРСР" просто неможливе. А підпорядкування всієї України після повалення Януковича, після перемоги Революції гідності стало не просто дуже сумнівною, а практично неможливою справою. І Путін вирішив діяти поступово, захоплюючи Україну шматками. Анексія Криму була першим кроком у цьому напрямку.
Якби тоді колективний Захід надав Україні таку саму підтримку, яку він надає зараз, то Путін зупинився б. Але Захід вважав за краще зробити вигляд, що нічого критичного не сталося. Він вважав за краще вести бізнес із Росією, переконуючи себе в тому, що так буде краще для загального блага. Фактично ж, це були акти боягузтва і зради основоположних ідеалів самого Заходу.
А Путін, бачачи це, і далі жив мрією про захоплення всієї України. Підтримка сепаратизму в Донецькій та Луганській областях, перетворення їх на "квазідержави", насичення їх зброєю поряд із потужною кампанією дезінформації та пропаганди – усе це були елементи підготовки до великої війни. Яку Путін почав 24 лютого вранці з бомбардувань мирного Києва.
Про захоплення якого він, я в цьому переконаний, мріє досі. Він же відкрито порівнює себе з Петром I. Він мріє увійти в історію як "збирач руських земель". І жодні західні економічні санкції його не зупинять. Зневага до проблем простого народу, до його злиднів та безробіття – історично звичні кроки для правителів Росії. Зневага до жертв у будь-якій війні давно сформульовано в жахливій фразі "баби нових народять".
Тому, на жаль, Путін ітиме до кінця. Він готовий пролити неймовірну кількість крові українців та росіян, а можливо, і громадян Білорусі. Він бомбардуватиме мирні українські міста, навіть Київ, до останнього снаряда, що долітає туди, до останньої ракети. Він використовуватиме слабкість і, назвемо речі своїми іменами, боягузливість і продажність усіх політиків світу, готових підтримати його плани щодо захоплення всієї України. Він ніколи не визнає себе винним.
Який вихід із ситуації? Він простий і складний водночас. Потрібна політична воля лідерів усіх провідних світових держав із примусу Росії до миру. А для цього потрібні в рази більші постачання найсучаснішої західної зброї. Давати, як зараз, повільно і по чайній ложечці – це самообман. Це шлях до поразки не лише України й не лише Заходу. Це поразка цивілізованого світу, який дотримується усталених норм і правил. Це буде перемога права сили над силою права. І тоді, добравши смаку, Росія може спробувати захопити й деякі країни НАТО. І весь цей процес тоді супроводжуватимуть такі самі цинічні й брехливі заяви, які звучать із вуст президента Росії зараз.
Джерело: "ГОРДОН"
