Скільки українців у РФ?
Інститут соціального аналізу та прогнозування Російської академії народного господарства видав черговий збірник "моніторингу соціально-економічного стану та самопочуття населення (2015–2019 рр..)".
Там є дані і щодо міграції. За 2014–2019 роки Росія натуралізувала (тобто прийняла в громадянство) не менше ніж 421,8 тис. українців (без урахування Криму). Водночас на тимчасовій основі (з урахуванням трудових мігрантів), за даними цього збірника, у РФ перебуває 1 846 728 осіб.
Значну частину з них РФ намагатиметься натуралізувати. Навіщо? Відповідь на поверхні: у розділі демографія маємо дані про те, що в Росії продовжується природне зменшення населення. За 2019 рік показник становив 219,1 тис. осіб.
Але це "середній показник по лікарні". Нижче наводжу дві картинки зі збірника:
1) зменшення/приріст населення по регіонах;
2) темпи збільшення смертності.
Маємо: відбувається масштабне вимирання так званої російської частини Росії й зростання населення національних автономій. Тобто змінюється "демографічний портрет" росіянина. На перший погляд – дрібниця, але це змінює культурні основи, уклад життя і навіть впливає на можливості економічного розвитку. Адже на тлі чергового витка промислової революції у РФ замість жителів, які виросли в умовах індустріального укладу, приходять громадяни, виховані за законами доіндустріального суспільства. Тобто процес зворотний.
Поки нічого страшного для Кремля немає – "запасу населення" вистачить ще років на 30, перш ніж демографічні процеси стануть серйозною проблемою. Але краще не чекати, а вирішувати проблему. Тому Кремлю потрібен був Крим (крім політичних бонусів для Путіна), тому і далі РФ буде підтримувати хаос на своїх кордонах. Люди біжать від хаосу. І такі міграційні потоки Росії потрібні. Передусім із "європейської частини колишнього СРСР".
І що більше буде ставати явною демографічна криза, то різкіше й активніше працюватимуть кремлівські сівачі хаосу. Сьогодні вони зайняті Україною. Але Білорусі та Казахстану явно не варто розслаблятися.
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора