0 Київ
Я дивлюся, головне питання щодо візиту президента у США: міг він уникнути поїздки до Пенсильванії чи ні? Варто було це робити чи ні?
На мою думку, це не головна проблема.
Американська підтримка України не залежить від однієї особи на посаді президента США. Вона зумовлена базовим стратегічним інтересом США зберегти себе як провідну світову державу, із чим згодні обидві партії. Просто в кожної різні погляди на методи досягнення цієї мети й на пріоритетність завдань на шляху досягнення цієї мети.
Їм дійсно важливо тримати нас на плаву, оскільки на кін поставлено їхню репутацію, сприйняття американської могутності, стабільність євроатлантичної системи безпеки.
Непоразка України – це перемога США.
Однак таке розуміння перемоги нас не влаштовує, і ми хочемо, щоб їхній концепт перемоги був іншим. Тому нам доводиться постійно лобіювати свою візію перемоги, і переконувати американців та європейців у тому, що вона вигідніша і становить менше ризиків.
Але в мене таке враження, що в нас вважають, що це очевидні для всіх речі. Що на Заході мають чудово розуміти, що саме наше розуміння перемоги краще, ніж те, що вони собі вигадали. Але це не так.
Ми маємо справу не з інформуванням, а з переконанням, інколи ж переконуванням. Для цього потрібні титанічна дипломатична робота, комплексна тривала комунікація, важелі впливу й цілісність самої ідеї перемоги.
Те, що ми спостерігаємо зараз, на мій погляд – це невдала спроба переконати США в тому, що саме наше розуміння перемоги має бути єдиним і безальтернативним.
Усе інше – політтехнології, у які нас затягли, тому що можуть і тому що рівень внутрішньої політичної поляризації у Штатах дуже високий.
Але навіть якби президент не поїхав до Пенсильванії, це не гарантувало б, що нас не критикували б республіканці, і це точно не змінило б базових розбіжностей, які ми маємо з Вашингтоном щодо майбутнього війни з Росією й бачення завершення цієї війни.
Джерело: Iliya Kusa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
