+5 Київ
2022 рік. Кілька моїх знайомих шукають психолога. Вони впевнені: після пережитого жаху в Києві в перші дні повномасштабного вторгнення в них буде ПТСР, бо так страшно, як тоді, їм не було ніколи. Ще частина моїх знайомих шукає психологів для близьких та рідних. Але психологів мало, хороших ще менше, і що із цим робити – незрозуміло.
2024 рік – дослідження показало, що ПТСР є не в усіх. Виявилося, що в розлади заходить лише 20% постраждалих, у решти психіка справляється сама. Виявилося, що для частини травматичний досвід став поштовхом інакше будувати своє життя. Виявилося, що для "після травми" є посттравматичне зростання. І тут ключове слово – "зростання".
Уже три роки проєкт "Серце Азовсталі" допомагає захисникам Маріуполя та їхнім родинам. Багато працюють із психологічними травмами. За цей час ми розробили низку програм, адаптованих під кожну категорію: військові, колишні полонені, родини загиблих, полонених, сім'ї військових. Із часом ми побачили, що не потрібно допомагати долати травму, потрібно перетворити її на ресурс для росту. Саме тут допомогла модель посттравматичного зростання, розроблена американським професором Річардом Тедескі, яку зараз активно адаптуємо та впроваджуємо в Україні.
Як усе починалося
Першими ґрунтовними ініціативами стали терапевтичні ретрити для рідних загиблих оборонців Маріуполя. Це два тижні в Карпатах у супроводі професійних психологів, пізнання української культури та терапевтичні зустрічі. Вони допомагали прожити горе, знайти опору та відчути, що життя може мати сенс навіть після найтяжчих втрат. Особливим викликом стали ретрити для батьків (мова саме про чоловіків) загиблих. Чоловікам важче ділитися своїм болем. Але розуміння того, що ти не один і є люди, які розуміють твої переживання, дало їм змогу відкритися та прийняти свою втрату. Результати перевершили очікування – рівень симптомів депресії та тривоги в учасників знизився майже на 40% усього за 13 днів. Це стало не лише підтвердженням ефективності підходу, а й доказом того, що зцілення можливе, якщо воно базується на довірі, підтримці та спільному досвіді.
Важливо не лише вижити, а й повернутися до життя
Звісно, велику частину нашої робити займає відновлення військових – як фізичне, так і психологічне. Захисники та захисниці Маріуполя – це люди, які пройшли найтяжчі бої, блокаду та полон. Усе це залишає шрами не лише на тілі, а й на ментальному здоров'ї. Тому наступним нашим кроком стали програми декомпресії для військових, які повернулися з полону. Вони були розроблені спеціально для тих, хто щойно вийшов із замкненого простору – фізичного й емоційного. Програма поєднувала фізичне відновлення із психологічним, використовувався інструмент іпотерапії. За 10 днів роботи з командою психологів та реабілітологів рівень симптомів ПТСР в учасників знизився до 32%. Та навіть після цього багато хто відчував невизначеність, труднощі у спілкуванні з рідними, втрату сенсу. Так народилася ідея створити окрему програму для сімейних пар військових – щоб допомогти їм відновити довіру, навчитися говорити про важливе, знову бути поруч. Пілотні заїзди показали: ці програми справді рятують сім’ї. Люди, які ще вчора говорили про розлучення, знову знаходили спільну мову.
Як зростати, коли біль не минув
Найбільшим викликом для нас стало застосувати модель посттравматичного зростання до родин, які чекають своїх захисників із полону. Бо очікування – це не "після травми". Це життя у травмі. Кожен день, кожен обмін, кожна новина – це повторне поранення, коли біль і надія співіснують поруч. Модель посттравматичного зростання описує процес трансформації після травми, але родини полонених живуть у ситуації, коли травма триває. Ми зрозуміли: потрібно шукати іншу форму підтримки – не ту, що чекає завершення болю, а ту, що допомагає жити в умовах невизначеності.
Так народилася нова концепція – адаптивне зростання. Це не заміна посттравматичного зростання, а його попередній етап – превенція ПТСР і спосіб зміцнити психіку ще до того, як травма завершиться. Ми працюємо з ключовими сферами внутрішнього зростання: переосмислення цінностей, глибше усвідомлення життя, відкритість до інших, віра у власні сили, здатність знаходити сенс навіть у темряві. Цей підхід допомагає матерям, дружинам, дітям наших оборонців не завмерти в очікуванні, а залишатися живими, здатними відчувати і підтримувати. Бо іноді зростання починається ще до того, як біль закінчиться.
Посттравматичне зростання як нова філософія громад
Увесь цей досвід "Серце Азовсталі" нині поєднує з міжнародними напрацюваннями. Сьогодні "Серце Азовсталі" адаптує модель ПТЗ для України. Її головна відмінність – у щільних горизонтальних зв'язках, які сильно допомогли врятувати ситуацію у 2022 році. Українці лікуються не наодинці, а разом – у родинах, спільнотах, ветеранських колах. У нас прийнятно обговорювати свої справжні проблеми із близькими та з не дуже близькими людьми. Саме ця колективна сила стає джерелом зцілення. Програми впроваджуються за принципом "рівний – рівному": тренери, які самі пройшли шлях трансформації, підтримують інших пліч-о-пліч із фаховими психологами. Поступово формується цілий рух – не тимчасова ініціатива, а довготривала система, де кожен, хто пережив травму, може не лише відновитися, а й знайти в ній новий сенс.
