Олексій Кущ
ОЛЕКСІЙ КУЩ

Український економіст, фінансовий аналітик

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Мета у вигляді виходу на кордони 1991 року вимагатиме від нас дворазового перевищення видатків на війну над аналогічними витратами росіян упродовж найближчих п'яти років

Чи можливий новий аналог "Тегерана-43"?

Нагадаю, саме на тегеранській конференції наприкінці 1943 року було ухвалено рішення про стратегічний розгром фашистської Німеччини.

Основні умови "Тегерана-43": відкриття другого фронту та зобов'язання союзників не проводити сепаратні переговори з Гітлером.

Саме на стратегічне питання про можливість чи неможливість проведення на користь України "Тегерана-43" і мала дати чітку відповідь наша дипломатія. І вже зважаючи на це, необхідно було приймати стратегічні рішення щодо війни та миру.

Натомість сформувався колосальний дисбаланс між заявленими цілями та наявними ресурсами.

Спробуємо сформувати можливий баланс між цілями та ресурсами. Адже з часів маневру македонської кінноти під Гавгамелами, коли мала горстка перемагала величезний натовп, багато змінилося, і війни виграють економічні потенціали сторін.

Воєнний бюджет РФ на 2024 рік – $120 млрд, або 6% ВВП. Без критичних наслідків для економіки Росія може збільшити його до $200 млрд, або 10% ВВП.

Мета у вигляді виходу на кордони 1991 року вимагатиме від нас дворазового перевищення видатків на війну над аналогічними витратами росіян упродовж найближчих п'яти років. Тобто йдеться про $2 трлн.

Мета у вигляді стратегічної оборони вимагає щонайменше 50% від потенційно можливих витрат росіян, тобто $500 млрд за п'ятирічку.

Наш внутрішній ресурс видатків на війну становить до $20 млрд на рік, або $100 млрд за п'ять років. Дефіцит за першим рівнем "мета/ресурси" становить $1,9 трлн за п'ять років. За другим рівнем "мета/ресурси" – дефіцит $400 млрд.

Це і є предметом перемовин з нашими союзниками, на що ми можемо розраховувати в цій війні: на $1,9 трлн, $400 млрд або на $40 млрд протягом лише наступного року, а потім – все. Бо одне – говорити, що "ми з Україною до перемоги" і зовсім інше – підписатися під конкретним пакетом фінансових зобов'язань щонайменше на п'ять років.

Повертаючись до "Тегерана-43" (відбулася 28 листопада – 1 грудня 1943). Ця союзницька конференція стала можливою лише після успішних для СРСР битв під Сталінградом та на Курській дузі.

Чи була вона можлива, якби Червона армія не змогла тоді зламати хребет німецькій армії та зав'язла у позиційних боях? Історія не знає умовного способу.

Тегеранська конференція, окрім відкриття другого фронту в Нормандії, завершилася і зобов'язанням учасників не вести сепаратні переговори з Німеччиною таємно один від одного.

Сьогодні зобов'язання не вести переговори з Росією взяла на себе лише Україна. Але немає жодного документа, підписаного нашими союзниками, де фігурували б аналогічні зобов'язання США, ЄС, Британії. А саме – не вести переговори з РФ доти, доки не відновлено територіальну цілісність України й російські війська не виведені з наших територій.

Принцип "ні слова про Україну без України" так і не зафіксовано в жодній міжнародній угоді.

Поки всі зобов'язання лише на рівні особистих зобов'язань морального характеру. Але пішов Джонсон, підуть Байден і Шольц. І прийде, наприклад, Трамп. Чи буде він дотримуватися особистих зобов'язань Байдена?

Ще одне питання до нашої дипломатії.

Джерело: Алексей Кущ / Facebook

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.
Як читати ”ГОРДОН” на тимчасово окупованих територіях Читати