Жилін, "Оплот" і тітушки за $200 тис. У суді оприлюднили частину обвинувального акта щодо Крисіна і Чемеса G

У понеділок, 16 липня 2018 року, у Дарницькому районному суді Києва продовжать оголошення обвинувального акта щодо бригадира тітушок Юрія Крисіна і його охоронця Сергія Чемеса. На минулому засіданні, під постійні крики Крисіна і його спроби зірвати процес, вдалося оголосити всього 23 сторінки із 62. І це серйозний успіх, ураховуючи, що справа тягнеться з березня, адвокати Крисіна систематично не з'являються на засідання, тричі була спроба відсторонити суддю і прокурорів, а саме оголошення обвинувального акта зривали сім разів.

Кримінальне провадження щодо Крисіна і Чемеса, яке розглядає Дарницький суд, охоплює три епізоди – викрадення та катування активістів Євромайдану 20–22 січня 2014 року, напад на протестувальників на вулиці Прорізній 18 лютого й убивство журналіста газети "Вести" В'ячеслава Веремія в ніч на 19 лютого. За першими двома епізодами обвинуваченими є і Крисін, і Чемес. За третім епізодом обвинувачують тільки Чемеса, тому що правову оцінку діям Крисіна в убивстві журналіста Веремія дав Шевченківський, а потім Апеляційний суди Києва (вирок – п'ять років, але з урахуванням "закону Савченко" проведе за ґратами чотири роки і вісім місяців). У справі, яку розглядає Дарницький суд, Крисіну загрожує до 10 років в'язниці.

У першій частині обвинувального акта, уже озвученій у суді, детально викладено події 20–22 січня і 17–19 лютого 2014 року – з адресами і телефонами, іменами організаторів і виконавців, сумою винагороди за виконану "роботу", десятками прізвищ тітушок нижчої ланки тощо. Спробувала виділити основне і перекласти з юридично-процесуальної мови, яку важко сприймати, простою людською. Назвемо це художнім переказом фактів, викладених на перших 23 сторінках обвинувального акта. Отже:

Кримінальний авторитет на прізвисько Чеба і майбутня жертва в підмосковному ресторані "Ветерок"

Листопад 2013 року. У центрі Києва вже протест, уже була спроба м'якого силового розгону на Європейській площі, до страшного зачищення студентського Майдану кілька днів, а тодішній президент Віктор Янукович ось-ось вирушить у Вільнюс на саміт Східного партнерства, де в останній момент відмовиться підписувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом.

27 листопада 2013 року Чеботарьов, Жилін, Волков, Щинкін та інші (їх слідство поки не встановило) починають збирати тітушок і організовувати різні заходи із протидії протестам і залякування активістів Євромайдану.

• Чеботарьов Олексій Едуардович – український бізнесмен, екс-президент футбольного клубу "Десна" (Чернігів), кримінальний авторитет на прізвисько Чеба, "смотрящий" за "Укрспиртом" за часів Януковича. Перебуває в розшуку за обвинуваченням у викраденні й убивстві першого героя Небесної сотні Юрія Вербицького і викраденні й тортурах Ігоря Луценка. Переховується в Росії.
• Жилін Євген Володимирович – колишній співробітник МВС України, лідер терористичного угруповання "Оплот", створеного в Харкові у 2010-му як громадська організація, пізніше виник однойменний спортивний клуб. Члени "Оплоту" виступали на боці Антимайдану, із початком бойових дій на Донбасі виник батальйон "Оплот", який воював на боці бойовиків "ДНР". Жиліна застрелили в підмосковному ресторані "Ветерок" 19 вересня 2016 року.
• Волков Олександр Анатолійович – однокласник і підлеглий Чеботарьова, директор ФК "Десна", якого взяли під варту в липні 2017 року за підозрою в безпосередній організації вбивства Вербицького і викрадення Луценка на замовлення Чеботарьова. Справу Волкова розглядає Печерський суд, загрожує довічне.
• Щинкін Роман Анатолійович – бізнесмен, формував групу тітушок із викрадення Вербицького й Луценка, за непідтвердженими даними переховується в окупованому Криму і набув громадянства РФ.

Жилін розпочав виконання завдань негайно і вже до кінця листопада 2013-го зібрав бійців свого клубу й організовував їх виїзд із Харкова в Київ.

Олексій Чеботарьов, Олександр Волков та Євген Жилін. Фото: wanted.mvs.gov.ua, tyzhden.ua, mediaport.ua

12 днів на Мальдівах і $200 тис. за оренду тітушок

Січень 2014-го. Після "диктаторських законів", ухвалених Верховною Радою 16 січня, протест перейшов в активну фазу, найгарячішою точкою протистояння активістів і силовиків стала вулиця Грушевського. У Києві щосили орудують тітушки, до перших убивств активістів Майдану – Сергія Нігояна, Юрія Вербицького і Михайла Жизневського – лише кілька днів.

Для посилення "роботи" Чеботарьов у першій половині січня 2014 року зв'язується з Крисіним і за $200 тис. орендує його бригаду тітушок. Збором і координацією тітушок Крисін зайнявся у віддаленому режимі, оскільки 10 січня полетів відпочивати на Мальдіви. Керівництво бригадою на місцях доручив своїм найближчим помічникам – Сергію Чемесу і Павлу Бялаю (його справу тепер слухають у Шевченківському суді, загрожує довічне). Дії підлеглих під час свого 12-денного мальдівського відпочинку Крисін координував телефоном, для чого придбав нову sim-картку TravelSim, за допомогою якої також зв'язувався з Чеботарьовим і Щинкіним.

Удень 21 січня 2014 року Чемес і Бялай, за вказівкою Крисіна, приїжджають в офіс Чеботарьова на вулиці Почайнинській, 4, де на "нараді" за участю Чеботарьова, Волкова і Щинкіна їм дають завдання зібрати до 400 тітушок для перекриття в'їзду до Києва активістам Майдану з інших міст, а також для нападу та побиття протестувальників з їх подальшим переданням правоохоронцям. Чемес старанно, телефоном, передає вказівки з "наради" своєму шефові Крисіну. Той підтверджує Чемесу, що завдання Чеботарьова та Щинкіна треба виконувати неухильно і повністю, обіцяє солідну винагороду.

Підлеглі Крисіна Сергій Чемес (зараз його справу разом із Крисіним розглядає Дарницький суд, Чемес співпрацює зі слідством) і Павло Бялай (його справу розглядає Шевченківський суд, загрожує довічне). Фото: Наталія Двалі / Gordonua.com

Паралельно, пізно ввечері 20 січня, Жилін, за погодженням із Чеботарьовим і Щинкіним, організував поїздку в Київ підконтрольних йому людей чисельністю до 100 осіб. Перед виїздом у приміщенні клубу "Оплот" у Харкові Жилін визначив старших груп – Антона Харченка й Олексія Руденка, а також Таваккула Магеррама Рагімова (на той момент співробітник української міліції, утік із-під домашнього арешту у вересні 2015-го). Старшим групи Жилін поставив ті самі завдання, що й Чеботарьов: перекрити в'їзди до Києва, бити й затримувати активістів і передавати їх міліціонерам.

Жилін забезпечив групу необхідними засобами, у цьому йому активно допомагає його довірена особа, співробітниця "Оплот-інфо" Тамара Ільїна. Харківських тітушок оснащують кийками, битами, спеціальними пластиковими хомутами (щось на зразок наручників) і балаклавами білого кольору.

Група Жиліна виїхала з Харкова 20 січня трьома автобусами. Сам Жилін на окремій машині приїхав до Києва ввечері 21 січня, щоб особисто координувати дії підлеглих (серед яких Харченко, Руденко, Кромськой (позивний Топаз), Кучер, Гожа, Кащеєв, Рагімов, а також громадяни Азербайджану Тагіров, Ісламлі, Фатуллаєв та інші).

21 січня 2014 р., Київ, станція метро "Петрівка" (зараз "Почайна"), тітушки з "Оплоту" Жиліна. Скріншот: texty.org.ua

Удень 21 січня тітушки Жиліна приїжджають на пости дорожньо-патрульної служби на в'їзді в Київ і перекривають траси Київ – Одеса, Київ – Вишгород – Десна, Київ – Варшава та інші. Перебувають там до вечора, а потім старшим груп Жилін дає вказівку їхати в район станції метро "Петрівка" (зараз "Почайна").

План Жиліна простий: у віддалених від центру районах Києва виловлювати активістів Майдану, провокувати бійку, щоб протестувальники викликали на підмогу "Автомайдан", а вже самих автомайданівців вивозити у спеціально обладнане місце – наметове містечко в лісосмузі недалеко від станції метро "Бориспільська" (Лівий берег Києва) в районі вулиці Колекторної, 24/26, на перетині Харківського і Бориспільського шосе.

План частково вдався: увечері 21 січня в районі "Петрівки" між автомайданівцями й тітушками сталася бійка. До того ж підлеглий Жиліна Харченко разом зі своєю групою схопив випадкового перехожого, помилково вважаючи його автомайданівцем. Цим випадковим перехожим виявився відеооператор Владислав Іваненко. Його визнано потерпілим у справі, яку розглядає Дарницький суд, він готується дати свідчення в процесі.

За прямою вказівкою Жиліна потерпілого Іваненка вивезли в намети тітушок на "Бориспільській", де його до першої години ночі 22 січня бив і катував особисто Жилін, вимагав, щоб той зізнався в участі в Революції гідності і дав відомості, "хто організував і фінансує Майдан". Охороняв потерпілого Іваненка підлеглий Крисіна Чемес (зараз активно співпрацює зі слідством і дає свідчення).

22 січня Крисін повертається з відпочинку на Мальдівах й у будівлі на вулиці Лаврській, 16 отримує від Чеботарьова плату $200 тис. за роботу своїх тітушок 19–22 січня 2014 року. Того самого дня вже у себе вдома в селі Гатному (Київська область) Крисін виплачує своєму підлеглому Чемесу $15 тис., а той, зі свого боку, розплачується з тітушками нижчого рангу (фігурують суми від $500 до 800 грн).

Лютий 2014 року. Третій місяць протестів. Ще немає спаленого Будинку профспілок під час чергової спроби штурму Майдану, ще немає кривавого розстрілу активістів на Інститутській. Але організатори тітушок готуються до активної фази протистоянь.

Організатори тітушок уже знають, що силовики готують силовий розгін Майдану і збирають свою групу в Маріїнському парку біля будівлі Верховної Ради. Паралельно триває підготовка групи тітушок, яка буде блокувати вулиці і площі навколо Майдану, вихоплювати й бити активістів, які рятуються від силового зачищення протесту.

Одним з організаторів є Армен Саркісян (кличка Армен Горлівський, громадянин України, курирував банду Крисіна, оголошено в розшук, за останніми даними, переховується у Франції). Саме Саркісян разом зі ще кількома людьми видає тітушкам зброю і платить по $100 кожному.

Увечері 17 лютого 2014 року Саркісян залучає до "роботи" Крисіна, а той, зі свого боку, Чемеса, Бялая та інших. Удень 18 лютого Крисін знову зустрічається із Саркісяном і дістає від нього вказівку блокувати вулиці, які ведуть від Майдану в бік Львівської площі, плюс влаштувати напад на активістів у центрі Києва на вулиці Прорізній.

Увечері 18 лютого Крисін, Чемес, Бялай та інші тітушки приїхали на Прорізну, прихопивши із собою два пакети, де лежало 50 саморобних вибухових пристроїв. Виконавши це "завдання", Крисін і Ко вирушили на Софійську площу, де їх уже чекали Саркісян та інші. Після цього група вийшла на перехрестя Володимирської та Великої Житомирської, де почала вести хаотичну стрілянину по активістах, виловлювати і бити протестувальників.

О 23.57 до перехрестя Володимирської та Великої Житомирської під'їхало таксі і зупинилося на світлофорі. У таксі було троє людей: водій, журналіст В'ячеслав Веремій і його колега. Веремій дістав мобільний і почав знімати на відео, як тітушки б'ють людей. Помітивши це, один із поки невстановлених слідством тітушок кинув у таксі світлошумову гранату.

По машині тричі стріляє Павло Бялай (із травмата, переробленого на вогнепал), витягає з переднього пасажирського сидіння Веремія і валить на землю. Підбігають інші тітушки і починають бити. Журналісту дивом вдається вирватися, він намагається втекти, але в цей час у нього стріляє і влучає в грудну клітку Джалал Алієв – громадянин України, житель Горлівки, уродженець Дагестану, перебуває в розшуку.

Пораненого Веремія наздоганяє Чемес, збиває з ніг і тримає, поки не підбігають Крисін з іншими тітушками й не починають лупцювати журналіста битами. Завдали не менше ніж 15 ударів, через декілька годин Веремій помер в одній із київських лікарень.

На цьому місці зачитування обвинувального акта Дарницький суд оголосив перерву. Оголошення продовжать 16 липня о 13.00 (суддя Любов Леонтюк). Додам лише, що у справі про викрадення та катування під час Майдану Крисіна й Чемеса обвинувачують за такими статтями Кримінального кодексу України:

• ст. 27, підбурювання і пособництво у вчиненні злочину;
• ст. 146, незаконне позбавлення волі або викрадення людини;
• ст. 127, катування з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі;
• ст. 296, хуліганство, вчинене групою осіб;
• ст. 340, незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів, демонстрацій.

Джерело: "ГОРДОН"