+12 Київ
З огляду на все, що несеться, стає очевидним, що дорослі в кімнаті – це будемо ми з вами. Тож зовсім не зайве собі нагадати:
1. Три роки тому Путін і наші міжнародні партнери оцінювали спроможність державних інституцій тримати удар – і давали нам від сили кілька днів. Але коли звичайні люди стали за цими державними інституціями, то розстановка сил різко змінилася. Нам третій рік вдається протистояти всій потузі російської воєнної машини, й уже тільки тому ми увійшли у світову історію.
2. Нам складно оцінити, бо ми всередині процесів, але українці демонструють більшу стійкість і витривалість, ніж вони самі собі думають. Ми не досконалі, але складно сказати, хто б упорався краще. Коли під час постійних обстрілів і відключень електроенергії в Україні працюють банки, університети, театри й кав'ярні, то в деяких розвинених демократіях усе зупиняється, коли просто йде сніг.
3. Ми вибороли собі суб'єктність і вписали Україну в ментальну карту світу дуже дорогою ціною. Ми багато разів у нашій історії доводили, що українцям важить свобода і власна гідність. У нашому минулому за нами стоїть армія наших предків. Наше майбутнє не просто невідоме, воно також ніким наперед не написане. Тож хто б собі що не думав, треба вперто продовжувати за нього боротися.
Бо надія – це не впевненість, що все буде добре, але глибоке переконання, що всі наші зусилля мають сенс.
Джерело: Oleksandra Matviichuk / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
