+2 Київ
З вагоносрача, який несеться в мене у стрічці вже кілька днів, дізналася, що дуже багатьом людям у нашому суспільстві заважають діти. І не просто заважають – деякі їх реально ненавидять, готові "повбивати за крики", "викинути з вікна" разом із "мамашами, які не можуть їх заткнути".
У принципі, це багато що пояснює і про цих людей, і про суспільство загалом.
Але я зараз не з повчаннями – це ваша справа, як ви до кого ставитеся. Просто хочу сказати, що найбільш "живучі" нації мають вкарбовану в ментальність толерантність до дітей.
Враховуючи демографічну катастрофу, що насувається, українцям треба полюбити дітей. Треба потерпіти крики, треба поступитися парковками заради дитячих майданчиків, треба вкладати гроші в пологові, дитячі реанімації й педіатрів. У дошкільну освіту й можливість комфортного материнства і батьківства.
Інакше ми просто вимремо. Як нація. Як "вільний народ вільної країни". І до сраки, вибачте, будуть усі жертви, уся пролита кров, усі наші страждання з блекаутами й нічними обстрілами. Нас просто дуже скоро не стане.
Подумайте про це, коли вас черговий раз дратуватиме крик чиєїсь дитини або запах какульок у вагоні.
Джерело: Ольга Решетилова / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
