0 Київ
Мені здається, що вчорашній день треба добре запам’ятати. Якщо й справді нинішній епосі судилося відзначитися більше ніж одним абзацом у майбутніх підручниках історії, то 18 грудня 2021-го має бути там згадано.
Тоталітарна російська держава почала діяти буквально – так, саме буквально, тобто йдучи від літери до літери, – за рецептами орвеллівського "1984". Почалося вже не чищення історії (до цього нам не звикати), а чищення реальності. Замивання, затирання подій і явищ сьогодення з використанням доступу до новітніх комунікаційних мереж, систем зберігання інформації та її руху.
Це вам не "Державне наукове видавництво "Велика радянська енциклопедія" рекомендує вилучити з п’ятого тому ВРЕ 21-шу, 22-гу, 23-тю та 24-ту сторінки, а також портрет, вклеєний між 22-ю та 23-ю сторінками, замість яких вам надіслано сторінки з новим текстом". І в тому ж конверті – нові сторінки, на яких фотографії льодів Берингового моря.
Це ми бачили в нашій історії. Ці підходи вже застаріли: вони змінюють минуле, виривають із нього шматки. А тут ідеться про справжнє, про намір вирвати шматки із сьогоднішньої реальності.
Від кількох російських видань вимагали видалити згадки – згадки! – про публікації розслідувального медіа "Проект". Ще раз: навіть не самі публікації, а згадки про них. Так щоб "духу їхнього не залишилося". Щоб стерти і тінь їхню.
Водночас самі публікації на своєму місці, нікуди не поділися. Я перевірив: сайт "Проект" залишається цілий і неушкоджений, і всі розслідування, які зробили Роман Баданін, Михайло Рубін, Анастасія Якорєва, Соня Гройсман, Олександр Соколов і їхні колеги, уся їхня блискуча команда, і сьогодні доступні читачеві. Вони закриті, заховані лише від користувачів, що входять до інтернету з Росії.
Це і є шори. Ви пам’ятаєте, що таке шори?
Це такі шкіряні "крильця", що їх прикріплюють до кінської упряжі, щоб кінь не бачив, що відбувається поруч із ним: хто ще йде поруч, їде поруч, везе поруч. Щоб кінь не бачив яскравого світла, соковитого кольору, щоб не розумів, що взагалі довкола відбувається. А просто тупо, мовчки, не думаючи ні про що зайве, тягнув свій тягар уперед. І не пирхав злякано, не щулив головою зі сторони в сторону, не дзвенів брязкальцями, не хропів і – особливо – не брикався: головне, щоб не брикався і не зачіпав сусіднього коня, у тій самій запрязі.
Ось що важливо: коневі здається, що це щось велике, чорне, непроникне, що приховує від нього весь світ довкола і змушує дивитися тільки собі під ноги. А насправді це маленькі смішні штучки, що їх прикріпляють до його власної, коня, голови. Кінь сам на собі їх несе, ці шори.
Шори триматимуться на російських користувачах інтернету, на клієнтах російських провайдерів, на тих, хто входить у соцмережі з російських адрес, доти, доки інженери Кремнієвої долини або ще якогось крутого місця не винайдуть якого-небудь невбивного VPN нового покоління або доки цей Маск, цей Брін або хто-небудь із незліченних інших масків і брінів, що стають їм на п’яти, не зберуть таки своє знамените супутникове угруповання і не накриють весь світ прямим доступом до глобальної мережі.
Тоді шори відваляться. Моментально й остаточно.
А поки що – кожному з нас просто треба зробити кілька зайвих кліків, щоб бачити те, що від нас загороджують цими безглуздими шорами. Всього-на-всього. Це тепер стає частиною "громадської гігієни" і розумної поведінки вільної та гідної людини. Тобто такої людини, яка і далі вважає себе вільною і цінує свою гідність. Яка не волочеться, як сліпий кінь.
Джерело: Сергей Пархоменко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
