-3 Київ
Нічого особистого, лише бізнес.
Кілька років тому двоє радіоведучих у прямому ефірі не могли вимовити слово "муковісцидоз". І стало їм від цього настільки смішно й весело, що вони почали жартувати і не могли зупинитися. І так жартували зі словом "муковісцидоз", і сяк. За два дні їх із тріском звільнили, перепросивши радіослухачів, зокрема батьків хворих дітей, яких жарти ведучих особливо обурили. Муковісцидоз – тяжке спадкове захворювання, але ведучі про це не знали. І взагалі не хотіли нікого образити. Просто їм стало смішно в недоречний момент, із будь-ким трапляється. Можна багато говорити про відповідність провини та покарання і не дійти згоди, оскільки очевидною є відсутність злого наміру.
Випадок із "муковісцидозом" – вельми характерний приклад відсутності злого наміру серед працівників ЗМІ, але далеко не єдиний. Можна також говорити про низьку кваліфікацію і профнепридатність, але проблема набагато глибша. Колись кінокласик Девід Лінч стисло пояснив цю проблему: "Найжахливіше в сучасному світі, що герої новин умирають без крові й болю". Власне, цей світ багато в чому і створюють ЗМІ. І свіжий скандальний прецедент за участю заступниці головного редактора українського журналу Cosmopolitan Ukraine Євгенії Пліхіної із цього самого ряду.
Кілька днів тому Євгенія абсолютно випадково, поспішаючи на роботу, опинилася в центрі похоронної процесії, у зв'язку із чим у неї стався неконтрольований напад рефлексії. Вона встигла подумати, що одягнена "не відповідно до дрес-коду", а у вухах у неї – "веселий німецький хіп-хоп", що помер, мабуть, хтось важливий, раз стільки людей зігнали, що цей "язичницький обряд" дуже заважає живим – "пробки і музло духове", але можна й потерпіти – "що ж нам шкода, якщо шановного провітрять наостанок". Зрештою, вона навіть підійшла до учасників процесії, оскільки перебувала у "похоронній фан-зоні", де на неї вже скоса дивилися, і висловила співчуття. "За один ранок я встигла прикрасити чужі похорони. Вважаю, цей день можна записати в кармічну скарбничку".
Євгенії Пліхіній 27 років, вона з того покоління, яке із задоволенням додає собі плюсики в карму різними добрими справами. Імовірно, щоб намалювався жирніший плюсик, вона написала про свою ранкову пригоду у Facebook. Результат перевершив очікування. За кілька годин Пліхіна видалила не тільки свій пост, але й Facebook-сторінку, і більше не працює в журналі Cosmopolitan. Мовою людей епохи фен-шуй це називають "миттєвою кармою".
Cosmopolitan зробив офіційну заяву за підписом головної редакторки Олександри Буринської про припинення співпраці з Євгенією Пліхіною, яка скомпрометувала видання і зіпсувала імідж бренда. Коли Буринська щиросердно лайкала пост Пліхіної про язичницький обряд, ні вона, ні Євгенія ще не знали, що ховають загиблого на Донбасі полковника спецпідрозділу СБУ "Альфа" Дениса Волочаєва, посмертно нагородженого Зіркою Героя. І головна редакторка, і її заступниця про це дізналися, коли зійшла "фейсбучна" лавина збурень і проклять. Тоді вже Буринська відкликала своє серденько лайка і вжила відповідних заходів. Мовою людей епохи капіталізму це називають "нічого особистого, лише бізнес".
Знову-таки, можна багато говорити про відповідність провини та покарання, про невротичну реакцію користувачів Facebook, які погрожували Пліхіній усіма карами земними і небесними (сайт "Миротворець" миттєво заніс її до своєї бази ворогів України), про, як би це м'якше висловитися, хитрованство головредки, яка стрімко перевзулася в повітрі, і не дійти ніяких висновків. Тому що проблема глибша. І її не вирішити жодними звільненнями і засудженнями. І навіть не зовсім зрозуміло, у якій консерваторії треба щось підправити, щоб що-небудь докорінно змінити.
Буринська, наприклад, закінчила факультет журналістики, де навчають не лише грамотності і зв'язності письмового тексту. А Пліхіна зовсім не хотіла ображати пам'ять Героя і робити комусь боляче. А хотіла плюс у карму, лайки і вдалого дня. Їй просто стало прикольно від чужої смерті, повз яку вона випадково пробігала в червоному береті. Так само, як радіоведучим випадково стало смішно від слова "муковісцидоз".
Якось так випадково вийшло, що саме для працівників ЗМІ живі люди все частіше й частіше є всього лише приводом для резонансного заголовка, прикольного поста, гарячої новини, у межах якої помирають без крові й болю. Можливо, це профдеформація. Можливо, людська занедбаність. Можливо, особливість часу. Адже є цілі бренди на зразок Cosmopolitan Ukraine, для яких немає ні крові, ні болю, ні війни, ні смерті. Лише бізнес. Ну і миттєва карма.
Джерело: "ГОРДОН"
