Роман Гольдман
РОМАН ГОЛЬДМАН

Експерт у сфері пацієнт-менеджменту, Перший медичний центр Тель-Авіва

 
Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Медицина у країнах колишнього СРСР відстала від західної мінімум на чверть століття. Кожен третій діагноз – неправильний G

В охорони здоров'я у країнах колишнього СРСР є останній шанс наздогнати західну систему, інакше неминуче медичне банкрутство, вважає керівник Асоціації медичних центрів Ізраїлю МЕДЕС Роман Гольдман.

Кожен третій діагноз – неправильний. Медицина у країнах колишнього СРСР відстала від західної мінімум на чверть століття.

Через руки ізраїльських лікарів протягом останніх 15 років пройшли сотні і сотні тисяч пацієнтів із колишнього СРСР. Люди приїжджають із Росії, України, Казахстану, Молдови та інших країн пострадянського простору. Приїжджають, заздалегідь знаючи, що доведеться платити великі гроші, деякі змушені збирати їх за допомогою пожертв. Але це не зупиняє пацієнтів, тому що ціна питання, як правило, життя. І дуже часто виявляється, що результати обстеження та призначеного для лікування цих пацієнтів в Ізраїлі відрізняються. За ізраїльськими даними – кожен третій діагноз, поставлений таким хворим на батьківщині, є помилковим. Звідси неправильна тактика лікування й сумні наслідки – втрачені можливості, запущені стадії хвороби, потреба у тривалому лікуванні або складній операції. Це, власне, не секрет, що Ізраїль став величезним приймальним відділенням для медичних туристів із різних країн. Це рух односторонній – якщо десятки тисяч людей приїжджають в Ізраїль навіть не лікуватися, а рятувати життя, то немає ізраїльтянина, який би лікувався, наприклад, у Харкові чи Нижньому Тагілі.

До своїх колег ізраїльські медики ставляться з великою повагою, розуміючи їхні труднощі і в яких часом умовах їм доводиться працювати. До лікарів претензій немає, більшість, звичайно, любить свою роботу, серед них чимало самовідданих людей і чудових фахівців. Проблема в системі, точніше – в її відсутності. Через це медицина у країнах колишнього СРСР опиилася ніби на узбіччі, відстаючи від західної мінімум на 25 років. І річ не в технологіях, устаткуванні або ліках. Зрештою, все це продають і купують. У цих країнах, на жаль, немає такого поняття, як "система охорони здоров'я", система, головна мета якої – турбота про здоров'я громадян і зниження захворюваності та смертності.

Сучасна медицина на Заході має назву evidence based medicine, або – доказова медицина. Коли всю роботу вибудовують на вивченні великих груп хворих, перебігу захворювань, фактів для оперативного вироблення сучасних і єдиних стандартів діагностики та лікування. Це велика постійна спільна робота тисяч фахівців, які входять у дві головні асоціації лікарів – європейську й американську: вивчають результати досліджень, статистику і на основі цих фактів виробляють рекомендації, що мають силу стандарту. У СНД такого немає. Медицина ізольована від світу і дуже погано взаємодіє із глобальною охороною здоров'я, отже, погіршується якість лікування й посилюється відставання.

Там практикують індивідуальну медицину. Лікар сам вирішує, який препарат дати, яку тактику обрати, який спосіб лікування застосувати, часто ні з ким не радячись. У західній медицині рішення ухвалюють мультидисциплінарні команди. Історію пацієнта дивляться кілька фахівців різних спеціальностей і разом ухвалюють рішення, як його лікувати та що робити. Якщо йдеться, наприклад, про остеосаркому, клінічний онколог не призначить хіміотерапії без консультації з ортопедом, радіологом і хірургом. У СНД перший, до кого потрапив пацієнт, часто призначає своє лікування, не радячись з іншими і не корелюючи його. У підсумку, бувають неймовірні випадки, коли онкологічного хворого скеровують на операцію, хоча необхідно попередньо провести курс опромінення або хіміотерапії. Ізраїльські лікарі постійно стикаються з наслідками такої роботи.

Західна медицина, до якої належить і ізраїльська, – експертна! Кожен лікар має вузьку спеціалізацію. Лікар, який спеціалізується на онкології м'яких тканин і кісток, не береться до лікування раку грудей, а хірург, який оперує печінку, не робитиме операції на колінному суглобі. На підготовку вузького спеціаліста, того ж онколога, потрібно 15–20 років, тільки після цього лікар стає експертом у своїй сфері. Хірурги починають самостійно оперувати тільки після 15 років практики. Тут всіляко заохочують прагнення й бажання лікаря вчитися. Ізраїльський лікар обов'язково  стажується у великих медичних центрах Європи або США, причому протягом кількох років! Крім того, наприклад, в Ізраїлі, кожен лікар – дослідник, учений. Фахівець високого рівня обов'язково займається науковою роботою й усі свої результати надсилає в асоціації, де їх використовують для розроблення стандартів.

У сучасній медицині, яка зараз розвивається дуже динамічно, неможливо працювати без знання англійської мови, а у країнах колишнього СРСР її знають лише деякі лікарі. Хоча всю сучасну літературу, наукову і практичну, всі протоколи та алгоритми складено англійською. Без знання цієї мови неможливо залишатися в руслі останніх досліджень або пройти стажування у великому медичному центрі за кордоном.

Окрема проблема – середній медперсонал. Медсестра або медбрат у тому ж Ізраїлі – це дипломований спеціаліст із вищою освітою, який у деяких речах розуміється не гірше за лікаря. По суті, вся поточна робота з пацієнтом у відділеннях ізраїльських лікарень тримається на медсестрах і медбратах, а старша медсестра або старший медбрат відділення в багатьох питаннях – дуже важлива фігура у відділенні. Чудовий хірург може провести блискучу і складну операцію, але без грамотного догляду, за який якраз і відповідають медсестри, без правильної реабілітації, усі її результати може бути втрачено.

У країнах колишнього СРСР не люблять статистики. Вона лякає людей і дратує начальство. Або її підганяють для одержання потрібних результатів. Але в тому то й річ, що статистика – основа всього. Вона дає реальну картину того, що відбувається, демонструє успіхи або провали, і найгірше в цій ситуації – намагатися її змінити під свої вимоги. На основі багатьох даних з'являються об'єктивні критерії. Лікарі не люблять бюрократії, але в цьому випадку вона виправдана. В Ізраїлі на кожну свою дію лікар дає пацієнтові папір, де пояснює, чому він вирішив так вчинити. Кожен крок документують, і все це надходить у загальний потік інформації, яку ретельно вивчають. Стандарти – ось на чому стоїть західна, і зокрема, ізраїльська медицина з її успіхами. Чіткі алгоритми дій дуже полегшують життя і лікарям, і пацієнтам, зводять до мінімуму ймовірність помилок. Простий приклад – під час пандемії коронавірусу було дуже швидко вироблено чіткі інструкції та регламенти для персоналу лікарень. У медичному центрі "Іхілов" серед 6 тис. співробітників не було жодного медика, який би заразився від пацієнтів. У Росії ж – уже сотні медпрацівників заразилися COVID-19.

Якщо говорити про причини такого стану охорони здоров'я – річ в акцентах. Ще на самому початку історії держави Ізраїль охорону здоров'я було названо одним із трьох пріоритетів у розвитку країни. У цьому був очевидний сенс – здорові люди більше працюють, більше платять податків, менше потрібно витрат на виплати через непрацездатність і лікування. Здорові громадяни вигідні державі. Охорона здоров'я – це інтегральна частина ефективної державної системи, вона не може існувати окремо. Якщо не виділяють досить коштів на створення та оснащення клінік, лікарі отримують копійчані зарплати, немає якісного медичного страхування – виникають усі супутні проблеми, зростають витрати на утримання хворого населення. На Заході чиновники МОЗ – це адміністратори, які мають правильно розставляти акценти й розподіляти гроші, а лікарі роблять усе інше. У колишніх радянських республіках – лікарі самі стають менеджерами охорони здоров'я. Але вони ні функціонально, ні, найчастіше, емоційно не готові до такої роботи – це, по суті, професії, що потребують абсолютно різних професійних навичок і знань.

Важко придумати галузь, більш інтернаціональну й космополітичну, ніж медицина. У цій справі немає кордонів чи національностей. У нас, у Першому медичному центрі Тель-Авіва, кожен співробітник твердо знає: в медицині не може бути жодних симпатій і антипатій – тільки прагнення знайти істину й допомогти пацієнтові. Загалом, мета одна – поставити правильний діагноз і вилікувати хворого. Народна мудрість говорить – гарний терапевт позбавить гарного хірурга. У системи охорони здоров'я глобальніша мета – здоров'я нації, і без зміни підходів та моделей відставання в рівні медицини буде лише посилюватися. По суті, у охорони здоров'я у країнах колишнього СРСР є останній шанс наздогнати західну систему, інакше неминуче медичне банкрутство. У XXI столітті люди вже не мають помирати від банальних інсультів та інфарктів, якщо навіть рак уже перестав бути смертним вироком.

Джерело: "ГОРДОН"

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.
Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати