Жесть, звісно. Питання війни та миру врегульовують люди, у яких ерудиція, інтелектуальні горизонти, начитаність – як в орангутанга реально. Ну, може, трохи вищі.
Ось ця людина, Стів Віткофф, барижила нерухомістю все життя, а тепер від імені найвеличнішої держави в історії веде переговори про долі великих шматків планети.
"Деякі регіони розмовляють російською мовою". "А деякі не розмовляють". "Щось турбує більше, а щось менше".
Такий от рівень мислення. Такий ступінь зануреності в тему.
Мене особисто вже навіть не питання місця Америки у війні зло/добро цікавить. Не те, як Віткофф улесливо руку до серця прикладав, побачивши Путіна. Тут уже все зрозуміло, окей. Ми вступили в епоху бл…дства, цинізму й морального релятивізму – всі все вже зрозуміли.
Окей. Ти можеш бути бл...ддю (в поганому розумінні слова), ти можеш бути моральним релятивістом і обіймати водночас високий пост у сфері міжнародних відносин. Уся історія людства складається з таких прикладів.
Але ж ти не можеш до того ж бути абсолютним антиінтелектуальним дегенератом? Котрий узагалі не розуміє ні психології, ні мотивів сторін, які воюють.
Мені справді цікаво: скільки книг/статей з історії, геополітики, конфліктології, лінгвістики, етнографії прочитав Віткофф? Про президента, гаразд уже, я не кажу.
Джерело: Roman Popkov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора