Нещодавно, як вам відомо, я провів кілька днів у таборі для російських військовополонених. Не скажу, скільки там усього полонених, але їх точно сотні. З Росії та України (Донбас).
Не сказати, щоб я був вражений якістю людського матеріалу, але абсолютно всі персонажі точно зійшли зі сторінок Платонова, Булгакова ("Собаче серце"), Буніна ("Окаяні дні") і, звичайно, Гашека.
– Не міг відмовитися.
– Не було вибору (виходу).
– Мене забрали і привезли сюди.
– Я не знав.
– А що робити?
– Могли посадити.
– Я х...й його знає.
– Я не стріляв.
– Не хотів.
– Думав заробити.
– Думав, тут краще, ніж у в'язниці.
– Бл..., сам не знаю.
У цей табір не збирали спеціально за соціальною ознакою. Ба більше, я не добирав спеціально нікого для інтерв'ю.
Загалом – це та сама репліка російської армії й самої Росії, густо замішана патолоч, людське сміття, лузери без корисної спеціальності (окрім хіба "злодій-домушник" і "алкаш із бакалії"), плебс у чистому вигляді, дистильовані люмпени, живильне середовище, рух і опора путінського бидло-режиму, який оголосив у ХХІ столітті війну всьому світлому, доброму, розумному й людяному.
І, звісно, їм не перемогти. Це їхній останній і нерішучий бій. Орки нарешті скинули людську подобу й постали в усій красі.
2014 року я публічно вперше назвав російську армію орками. Після чого високі функціонери Los Angeles Times звинуватили мене в необ'єктивності й на два роки усунули від друку, потім пробачили, потім знову 2019 року звинуватили у тому самому.
Але, схоже, я мав рацію. Ми маємо справу з ордами орків, які остаточно розлюднилися.
Уся тисячолітня російська історія – це історія рабства, порушення всіх канонів буття, багатовікова історія ницості, підлості, зради, боягузтва, лінощів, злиднів, пияцтва, хамства, жорстокості, крадіжок, пограбування, бандитизму, насильства, братовбивства, геноциду і зневажання всіх людських цінностей. Їм не перемогти, бо вони – глухий кут людства, покидьки всесвітньої історичної каналізації. Вони приречені.
Тому Росію не треба рятувати, щоб переробити на людський лад. Потрібно просто допомогти Росії поховати себе остаточно. Цьому я і присвячую решту свого життя.
Джерело: Sergei Loiko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора