+12 Київ
Мені дико соромно за всі какавельки і клоунів на адресу Бена Воллеса, які я вчора бачив під новинами з його згадкою.
Я не знаю, що спричинило його слова про брак вдячності, але на улюлюкання він у жодному разі не заслуговує.
Бен Воллес був міністром оборони Британії під час прем'єрства Бориса Джонсона, він залишився на цій посаді за Ліз Трасс і Ріші Сунака.
І він не просто був, а був двигуном допомоги, яку Британія постачала Україні. Так, обличчя прем'єрів ми бачимо найчастіше, аплодуємо їм. Але є й ті, хто "тягає рояль".
Ок, забули, що Британія зробила для нас торік, але що було 2023-го можна запам'ятати?
Британія першою оголосила про передання нам західних танків, що допомогло ухвалити рішення Байдену, а потім і Шольцу. Британія першою передала нам далекобійні ракети, що допомогло ухвалити рішення Макрону і, сподіваюся, допоможе Байдену.
Усі ж радіють, дивлячись на результати влучань Storm Shadow? Чого там клоунів не ставлять?
Бен Воллес двічі пожертвував кар'єрою заради України.
Уперше рік тому, коли він за добрих шансів на перемогу відмовився брати участь у гонитві за прем'єрство, сказавши, що зосереджений на питаннях безпеки. Не складно зрозуміти, яких саме.
Донедавна Воллеса розглядали як одного з основних кандидатів на пост генсека НАТО. Але рішення якнайшвидше передати Україні Storm Shadow не було погоджено з Вашингтоном (інакше не вийшло б якнайшвидше) і розлютило Байдена. У підсумку Білий дім заблокував його кандидатуру, і Столтенберг залишився на посаді ще на рік.
Хай скільки ми дякуємо Бену Воллесу, цього ніколи не буде багато.
Тому, коли я вчора читав (і, на жаль, слухав) хамство на його адресу, мені було дуже й дуже соромно.
Дякую, Бене, за те, що зроблено. Сподіваюся, ваш ентузіазм допомагати Україні не згасне.
Джерело: Шрайк / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
