Відбулася піррова перемога Путіна. І вона була останньою. Йому вдалося "розвести" останні жменьки відчайдушних громадян на готовність піти під ОМОНівські кийки. Безальтернативністю "лідера протесту", який грає на юнацькому романтизмі.
У Навального це теж був останній "бенефіс". У Москві кількість тих, хто готовий "забезпечити протестну масу", виявилася набагато меншою, ніж у 2017-му. Адже колись "за Льоху" на Манежку виходило 30 тис. Тепер – 2–3 тис. Електорат розгублено. А, може, усе так і було задумано...
Але не впадайте у відчай. Це – "криза протестного жанру", і її треба просто пережити. Це – не поразка, а початок процесу усвідомлення того, що відбувається, протестного переобліку і моральної переоцінки. І поки цей процес не завершиться, вірними супутниками громадян Росії стануть Голод і Відчай, Безробіття і Безправ'я. Ці "чотири вершники революційного апокаліпсису" і понесуть країну дорогою, яка веде до змін.
Не Навальний зі Свєтовим і не Гудков із Ходорковським. Голод і Відчай, Безробіття і Безправ'я. Ці попутники жахливі і неприємні для шлунка й гаманця. Але тільки вони змусять мізки включитися, а дупу – піднятися з дивана. А там уже – як вийде.
Протест помер? Хай живе протест!
Джерело: Саша Сотник / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора