$38.48 €41.72
menu closed
menu open
weather +4 Київ
Дмитро Тимчук
ДМИТРО ТИМЧУК

Народний депутат України від "Народного фронту", координатор групи "Інформаційний спротив".

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

За фактом, "перемир'я" з 1 квітня вже провалене, ще до офіційного початку

Секретність, якою Київ "огортає" переговори в Мінську, дає змогу Москві та "ЛДНР" спекулювати на темі численних "перемир'їв", пише у своєму блозі народний депутат, координатор групи "Інформаційний спротив" Дмитро Тимчук.

Щодо "перемир'я" з 1 квітня: ситуація та перспективи.

Традиційна, на жаль, секретність, щільною завісою якої офіційний Київ огортає переговори в Мінську, дає змогу Москві та "ЛДНР" широко спекулювати на темі "перемир'їв", які із завидною постійністю оголошуються і так само постійно зриваються.

Міркується, мало хто з українців вірить, що цього разу на Донбасі раптом настане затишшя. І цього разу ці песимістичні прогнози обґрунтовані самою логікою переговорів, які відбулися 29 березня в Мінську, хоча про деталі ми можемо знати "з того боку", а не від наших рідних представників.

Отже, що ж сталося?

Нинішнє "перемир'я" стало предметом торгу, коли представники "ЛДНР" вже вкотре в обмін на "тишу" зажадали від Києва надати окупованим районам "особливий статус". Міркується, це остання спроба Кремля проштовхнути свій сценарій виконання багатостраждальних Мінських угод, адже паралельно Москва посилено реалізує "придністровський сценарій": визнання документів "ЛДНР", оголошення лінії фронту "державним кордоном", "націоналізація" підприємств – всі ці дії саме з цієї опери.

Отримавши чергову відмову, Москва для підтримки свого "мирного іміджу" не стала "скасовувати" запропоноване перемир'я. Але явно піде второваним шляхом – можливо, зобразивши на певний час деяку деескалацію бойових дій на Донбасі, а потім повернувши ситуацію до вихідної точки. За фактом, "перемир'я" вже провалене, ще до офіційного початку. Й інформаційна істерика в "ЛДНР" щодо підготовки цього зриву, зрозуміло, зі звинуваченнями на адресу ЗСУ – тому свідчення (повідомлення у ЗМІ окупантів: "обстановка в "ДНР" напередодні набуття чинності домовленостей про запровадження режиму припинення вогню з 1 квітня різко загострилася..." і далі – типу обстрілів із боку ЗСУ зазнали 100500 населених пунктів, загинуло 100500 мирних жителів, легко поранений 1 "ополченець", або "напередодні перемир'я Нацгвардія України перекидає в район Донецька карателів-нацистів із "Азову" тощо).

Така сама доля, очевидно, чекає і на відведення військ від Станиці Луганської, заявлене на 6 квітня ("ЛНР": "Народна міліція завжди готова відвести сили і засоби згідно з Мінськими домовленостями, ми це демонстрували неодноразово, навіть не один десяток разів... але наші дії повинні відбуватися в дзеркальному порядку з українською стороною, поки жодного разу Україна не підтвердила того, що вони збираються відвести свої сили і засоби від Станиці Луганської").

Але питання не в тому, як саме буде зірване нинішнє "перемир'я", питання в тому, що буде далі?

Сьогодні ми спостерігаємо, що бойові дії з боку окупантів – не спроба розширити межі контрольованих Москвою районів (не знижуючи градусу конфлікту, РФ водночас не перекидає на Донбас додаткових сил і засобів, достатніх для таких операцій, нинішній масштаб перевезень лише підтримує життєдіяльність двох "армійських корпусів" у попередньому форматі). Відповідно, ця сама "підтримка градусу напруженості" – не більш ніж спроби тиску на Київ, які тривають, з метою таки вибити з нього "московський сценарій" "Мінська".

Але на це у Путіна все менше надії. Підсумок – альтернатива у вигляді заморожування конфлікту.

За логікою, з визнанням Москвою "ЛДНР" і реалізацією "придністровського сценарію" інтенсивність і масштаби бойових дій повинні істотно скоротитися. Бо сенсу в їх продовженні особливого немає: будуть сформовані квазідержавні формування в особі "ДНР" і "ЛНР", зі своєю "економікою" й "арміями", зі своїми "державними кордонами", з уже офіційною "допомогою Росії братнім республікам" – і здрастуй, нове Придністров'я чи Абхазія як елемент перманентного сковування України.

Проте в реальності окупанти зовсім не готуються до деескалації. Навпаки: Генштаб ЗС РФ ухвалив рішення підвищити чисельність російсько-терористичних військ на Донбасі з нинішніх 38 тис. ос. (за даними українського командування – 36 тис.) до 50 тис.; і "ДНР", і "ЛНР" готуються до запровадження строкової служби; активно йде поповнення боєприпасів, спорядження та ін. предметів МТЗ в обох "армійських корпусах" коштом частини НЗ Південного військового округу ЗС РФ; росіяни активно вдосконалюють систему управління і забезпечення окупаційних військ. Плюс безліч додаткових підтверджень від джерел групи "Інформаційний спротив" – наприклад, відправляючи нині своїх "козаків" на Донбас, "отаман" Н. Козіцин каже: мовляв, скоро Путін визнає "ЛДНР", після чого розпочнеться "велика війна"...

Простіше кажучи. На сьогодні Москва створює передумови до об'єктивного загасання бойових дій на Донбасі. Але одночасно російсько-терористичні війська посилено готуються до активного продовження конфлікту.

Цей парадокс ми, група ІС, поки зрозуміти не можемо.

Єдине розумне пояснення – що Путін, продовжуючи бойові дії, намагається до кінця розхитати ситуацію в Україні, використовуючи конфлікт на Донбасі вкупі з дестабілізацією політичної ситуації всередині країни і граючи на невдоволенні населення не лише вкрай негативною соціально-економічною ситуацією в країні, але і втомою від війни. Але він таким чином не перший рік щосили штовхає Україну до прірви, яка балансує на межі хаосу й анархії. І все безрезультатно. Коли цей упир нарешті зрозуміє, що марно битися своєю кремлівською довбешкою об українську стіну – незрозуміло.

Джерело: Дмитрий Тымчук / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.