+19 Київ
Чому виросла кількість срачів?
Останніми тижнями неможливо було не помітити, як різко зросла кількість срачів, скандалів та і просто нервовості в соцмережах. Будь-які подібні речі з'являються не просто так. Давайте спробуємо розібратися, що стало причинами всіх цих історій.
1. Утома. Базова причина всієї цієї нервовості – втома. Півтора року війни, погіршення життя, розірвані сім'ї – усе це потребує окремих великих досліджень. Я неодноразово писав і говорив, що, на жаль, держава не робить регулярних досліджень про психоемоційний стан суспільства. На жаль, тільки Український інститут майбутнього в межах своїх скромних можливостей раз на квартал робить про це соцдослідження, але воно потребує розширення через фокус-групи, збір інформації від психологів тощо. Але що ми точно можемо констатувати, так це те, що накопичена втома починає каналізуватися через примітивізований пошук винних.
2. Відсутність діалогу всередині держави і головне – відсутність адекватних відповідей на складні питання. Такою собі тригерною точкою для масового старту срачів, як на мене, став яєчний скандал у Міноборони. Відсутність адекватної відповіді на нього (посадок та відставок) не могла не спричинити реакцію суспільства. Усі подальші історії з барабанами та іншими дорогими речами призводять тільки до одного – агресії. І ця агресія від втоми, схоже, буде тільки наростати. Люди хочуть чесного діалогу. Я розумію всю складність такого діалогу і бажання різного роду видатних політиків сучасності запустити чергові беззмістовні собачі бої по типу Шустера. Але цей діалог потрібно почати.
Відразу хочу окремо наголосити щодо єдиного марафону: його найбільше критикують ті, хто його не дивиться. Але окремо варто звернути увагу: телеперегляди у країні впали приблизно у два рази порівняно з 24 лютого 2022 року. Марафон не є джерелом інформації №1. І я персонально вважаю, що він досі відіграє позитивну роль.
3. Дискусія про майбутнє, якої немає, заміняється пошуком простих рішень у складних ситуаціях. Я не скажу нічого нового, коли сконстатую банальну істину: якщо влада чи опозиція не пропонують картину майбутнього, люди починають копирсатися в сьогоденні й самі вигадувати порядок денний. Я в ніякому разі не звинувачую простих людей. Я просто закликаю і владу, і опозицію чесно починати говорити про майбутнє. Не про вибори (а зараз велика маса експертів і політиків де-факто розпочали вибори), а саме про те, як має виглядати Україна потім.
І останнє. Ми маємо всі шанси зайти (напевно, уже почали заходити) на нове коло псевдоборотьби з корупцією. Зараз масово з'являється слово "корупція" в усіх можливих контекстах. Але корупція – це похідна від політичної системи держави. Без розбору причин виникнення такої системи ми знову спустимося до рівня створення чергових антикорупційних інституцій чи збільшення чиїхось повноважень. Хоча це ніяк не вплине на корупцію. Корупція зменшується не від введення чи відсутності смертної кари. Корупцію ламає тільки домовленість еліт. А от про це тим самим елітам, які розпочали вибори під антикорупційними гаслами, говорити не хочеться.
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
