+15 Київ
Так ось, що я хотів написати про Зеленського та Вакарчука.
Навіть не про них особисто, а про політику та мистецтво. Знаєте, і те, і те дуже між собою подібне. Це не просто робота з 9-ї до 18-ї. Це спосіб життя, це стан душі і спосіб мислення. І навіть там і там потрібен талант.
І там, і там цим неможливо займатися на півставки. І там, і там ти під софітами. І там, і там тебе люблять, ненавидять, заздрять, порпаються у твоєму спідньому, глузують і звеличують одночасно. Цьому процесу треба віддаватися повністю і цілковито.
Але таланти в мистецтві і політичний – різні за своєю природою. Це два різні стрижні – творчий, нервовий, імпульсивний з одного боку і жорсткий, прагматичний і цілеспрямований – з іншого.
Це абсолютно різні моральні планки. "Брудна білизна" артиста іноді додає йому шарму, зацікавленості і любові. "Брудна білизна" політика майже завжди додає до нього ненависті і може вартувати кар'єри.
Це абсолютно два різні рівні відповідальності. Якщо за твою помилку на сцені ти відповідаєш тільки перед колегами і глядачами, то в політиці вона може вартувати життя країн і народів.
До чого це я. Я абсолютно впевнений, що ті самі Вакарчук і Зеленський спокійнісінько можуть піти в політику. І навіть будуть там цікаві. Але чи стануть вони справжніми політиками – все залежатиме від них.
Чи хватить у них сил, волі і головне – бажання не жити подвійним життям, а повністю сконцентруватися на служінні суспільству, доведуть тільки час і справи. У майбутньому.
Чи є воно в нас?
Джерело: Віктор Чумак / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
