Є одна національна традиція, яка мене дратує. Це коли топив хлоп, наприклад, за Трампа. А Трамп повів себе щодо України як тричі кінчений упир. І хлоп такий: "Ну, все одно треба йому поаплодувати, бо ж тоді він передумає і стане до нас прихильним".
Замість Трампа можна поставити Тейлор-Грін. Або Спартц. Або уряд Ізраїлю. Або папу римського.
Себто якщо хтось поводить себе щодо нас як кінчена потвора, завжди можна сказати, що це ж наша власна вина, що могли ж у ноги впасти й обцілувати так, що був би наш довіку. А недопрацювали.
Ну, по-перше, це триндьож. Не був би. А по-друге – а де тоді критерій відсічки?
Може, тоді й у тому, що Китай Росії допомагає, ми винні? І з Іраном треба було якось дипломатичніше? Зрештою, може, ми недостатньо реверансів перед Путіним робили? Щодо внутрішньої політики теж працює, до речі! Ні? Тут працює, тут не працює? А що так?
Змиріться з тим, що деяких людей переконати аплодисментами й лагідним поглядом неможливо. А деяких неможливо переконати взагалі. Або можливо, але не нам і не в цих обставинах. І працюймо, виходячи із цієї реальності.
Джерело: Victor Tregubov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора