+2 Київ
Щодо кулінарного шоу Клопотенка у Трапезній церкві Києво-Печерської лаври. Дозвольте підійти з релігієзнавчої точки зору.
Православний храм – простір, відповідним чином освячений і, за традицією, структурований на три секції (притвор, середня частина, вівтарна частина), які наслідують єврейському Єрусалимському храму.
Притвор, по суті, не є сакральним простором, а лише введенням до нього. Туди й у найсуворіші часи могли пускати іновірців і нехрещених. Сакральний простір – середня частина, зарезервована для вірних християн. Вівтар – надсакральна, зарезервована за священниками й дияконами.
Трапезна – монастирська їдальня. Вона може бути окремою будівлею в комплексі монастиря, прибудовую або розширенням притвору. Але у відносно нові історичні часи трапезні також використовували як "зимові" храми – коли центральний храм консервували на зиму, щоб зекономити на опаленні.
Якщо безпосередньо у трапезній є престол й антимінс (спеціальний плат із мощами святих), то вона виступає в ролі окремого храму. Відповідно, її призначення храмове, і, наприклад, кулінарні шоу там вкрай недоречні.
Якщо у трапезній такого немає, вона є їдальнею або притвором. В обох випадках приготування і споживання їжі там не те що припустимо, а й нормально, особливо якщо це з благодійною метою (наскільки мені відомо, у Клопотенка саме так). Нормальна й історично поширена християнська практика. Більш того, сучасні форми християнського богослужіння виросли з ранньохристиянських благодійно-молитовних вечер – агапе – а ті, у свою чергу, з Тайної вечері.
Таким чином, від загального – до конкретного.
1. Я не пам'ятаю точного плану будівлі трапезної Феодосія та Антонія Печерських Києво-Печерської лаври, але мені здається, що сама трапезна частина (та, що довга, під сірим дахом) у ній або взагалі окрема прибудова, або подовжений притвор. Тоді як основна й вівтарна частина – під зеленим куполом, що копіює структуру Софії Константинопольської.
2. Якщо це так і якщо Клопотенко писав програму саме там, я не бачу причин для зауважень суто з точки зору традиції, бо приготування їжі з благодійною метою співпадає з функціональною метою будівлі. Я, звісно, розумію, що багатьох це могло тригернути саме тому, що сприймається частиною храму, але будемо чесні, наші відчуття не завжди корелюють із нашим же віровченням.
3. Якщо ж там окремо в тому приміщенні престол з антимінсом або якщо програма писалася в основній частині будівлі (під куполом), а деякі коментатори казали мені, що саме так і було, хоча, наприклад, отець Георгій Коваленко стверджує, що ні – це груба помилка з кількох точок зору. Окей, у нас світська держава і не має керуватися релігійними вченнями, але це, по-перше, не означає, що слід дратувати громадян на рівному місці, по-друге, дуже невдала подача на проросійські сили і, по-третє, просто порушення правил експлуатації пам'ятки культури. Себто гра свічок не варта. Простіше було або обрати іншу локацію, або просто обмежити дію притвором.
P.S. Окремо зауважу, що пам'яткою історії чи давно намоленим храмом ця трапезна не є. Це одна з найбільш молодих будівель Лаври, її зведено в 1895 році, і через радянське панування більшу частину своєї історії вона не використовувалася за призначенням. Ну й, знаючи деякі особливості владики Павла, я можу [припустити] – і побоююся, – що ця будівля бачила дещо страшніше за засічку Клопотенка.
Джерело: Victor Tregubov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
