Трохи більше ніж чотири роки тому ми встановлювали над своїм будинком цей прапор.
Навколо Іванковичів шастали підозрілі особи, на виїзді на Одеську був свій місцевий блокпост. І ми були сповнені рішучості з'їхатися десятком сімей із родичами і друзями – дати відсіч ворогові, якщо знадобиться.
За п'ять хвилин до встановлення із цим прапором бігав навколо будинку хлопчик, який сьогодні вже на чотири роки старший...
Фото: Наташа Влащенко / Facebook
Багато води спливло, правда?
І тепер кожен із нас знає, що страшніший за ворога зовнішнього – ворог внутрішній: злодії, корупціонери, негідники і зрадники, які давали нам клятву під великим прапором
Окей. Ми подорослішали. Ми тепер знаємо, що таке сльози втрат і гіркоти. Упевнена, ми зробимо висновки. І зрадників рано чи пізно буде покарано.
Але хочу сказати одне: від того, що зрадники існують, наш великий прапор не став гіршим. І Україна нам дорога ще більше.
Зі святом, друзі!
P.S. І ще. Не треба думати, що в усіх випадках досить сказати: ну, я ж уже попросив вибачення. Іноді ці вибачення не те щоб важко прийняти... Їх прийняти неможливо.
Джерело: Наташа Влащенко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора