+10 Київ
Конфлікт між прем’єр-міністром Гройсманом і міністром фінансів Данилюком досяг кульмінації. Керівник уряду підписав подання на звільнення із займаної посади міністра фінансів, а профільний комітет Верховної Ради дуже оперативно за це проголосував. Я не є апологетом ані одного, ані іншого. Бо це люди однієї команди, до якої у мене ніколи не було довіри через їхню корупційну й антинародну діяльність.
Серед діючих міністрів Данилюк, із професійної точки зору, найбільш фаховий, із серйозними особистими міжнародними контактами. Він чітко для себе усвідомив, що нинішній Кабмін ні на що путнє не здатний і його кінець не за горами. Тому Данилюк уже давно шукав будь-яких приводів утекти з урядового "Титаніка" з тим, аби не нести відповідальності за провальну роботу уряду і в майбутньому не втратити політичної перспективи.
Він привселюдно заявив, що не підтримав програму "Субвенції на соціально-економічний розвиток регіонів". І Гройсман його поставив перед вибором – піти або підписати цей документ. Данилюк вирішив не ставати співучасником кримінального злочину. Раніше, чесно кажучи, міністр фінансів подібні документи освячував своїм підписом.
Поясню. В уряді за згодою з АП створений поіменний список депутатів-мажоритарників провладних фракцій і груп, які без зайвих запитань голосують за все, що пропонує президент і Кабінет Міністрів. Зокрема, у двох фракціях – БПП "Солідарність" і "Народного фронту" – кожен мажоритарник отримує щороку через вищезгадану субвенцію від 25 млн грн і більше для власних проектів (зокрема, побудови волейбольних, футбольних, баскетбольних майданчиків, ремонту шкіл, лікарень, установлення басейнів тощо).
Право на отримання цих коштів здобувають фірми, які належать депутатам або наближені до них. У результаті народні обранці заробляють на цих проектах немалі гроші та при цьому піднімають свій імідж серед електорату. Тобто в такий спосіб іде фінансова і пропагандистська підготовка до нових виборів у Верховну Раду. А по суті це чистої води політична корупція. Публічні гроші не заходять в округи депутатів-опозиціонерів.
Було б цілком справедливо, якби Рахункова палата і НАБУ перевірили законність розподілу бюджетних коштів, які видаються у вигляді субвенції, в округи, де обрані члени провладних партій. Із роздачею грошей платників податків на проекти слуг народу давно вже треба ставити крапку.
Депутат має право лише на зарплату, утримання помічників-консультантів і відрядження. Додаткові кошти на фінансові забаганки провладного депутатського корпусу законом не передбачені!
Вищезгаданий конфлікт укотре пролив світло на процвітання корупції у виконавчій і законодавчій владі.
Джерело: "ГОРДОН"
