"Бісить, коли людина каже, що вона стара". 90-річна українка розповіла про перемоги на корті після 60 й англійську, яку вивчила у 80

"Коли мене питають: "Що, вам аж 90?", – я кажу: "Ні-ні, мені тільки 90!" Мене бісить, коли людина каже, що вона стара. Людина стара, коли вона сама себе робить старою. Я бачила старих і у 30 років, і у 40 років! Я проти цього. Мені 90 – і в мене повноцінне життя! Я ходжу в театри, я пишу блоги, я веду клуб "Активне довголіття", я граю в теніс", – розповіла жінка.

Горяна зізналася, що народилася з недостатністю мітрального клапана.

"Із дня народження мама займалася зі мною фізичними навантаженнями. І коли я у 20 років випадково потрапила на гірські лижі, мені дуже сподобалося, я стала тренуватися. Я в перший же рік виграла чемпіонат України", – похвалилася спортсменка.

За словами жінки, у 38 років на чергових змаганнях вона дістала важку травму хребта. Лікарі заявили, що вона більше ніколи не зможе ходити.

"Перша реакція була – піти із цього життя. А потім: "А син? Як то – піти з життя?" Це мені дуже не сподобалося, і я почала вивчати, як себе поставити на ноги. Я кусала губи в кров, бо жити хотіла. Нормальним життям. Я не хотіла бути прикута до ліжка. І через страждання я виборювала право на життя", – розповіла Горяна.

Вона зазначила, що розробила власний комплекс вправ, який допоміг їй за два роки після травми знову стати на гірські лижі.

"Після того, як я себе реставрувала, я зрозуміла, що це моя місія по життю. Я повинна нести свої знання людям. І перше, що я зробила, – організувала клуб "Здоровий хребет". У мене були пацієнти з Молдови, з Естонії. Раз на рік я вивозила їх у Саки. І навчала їх там", – зазначила героїня історії.

Вона розповіла, що у 60 років почала займатися тенісом, поступово почала вигравати й потрапила до збірної України.

"Із 2014 року я почала їздити за кордон. Я була в Хорватії, я була на Майорці, я була в Америці, я була в Туреччині. Мені легше перерахувати, де я не була. В Австралії не була", – зізналася вона.

Щоб спілкуватися й обмінюватися досвідом із тенісистами, жінка вивчила англійську мову.

"Середня тривалість життя в моїх колег в Америці, Польщі й інших країнах – 82 роки, 83. У японців – 87 років! А в нас – 67. Я почала вивчати чому. Тому що там людина виходить на пенсію і продовжує займатися своєю улюбленою справою. Вона не перестає жити. У нас виходять на пенсію – сідають на лавочки й починають чекати. А біологічний комп'ютер отримує сигнал, що мозку цієї людини не треба харчуватися, не треба суглобам. І людина починає потроху відходити", – пояснила вона.

Наразі Горяна проводить тренування для пенсіонерів на Русанівській набережній у Києві, а також займається блогерством і готується до змагань, які відбудуться в березні 2024 року в Туреччині.

"Я вимушена буду виступати в категорії 75+ командні. А в індивідуальних буду у своїй категорії 90+. І це мені радісно! Моєму мікст-партнеру, він із Харкова сам, буде у березні 100 років. Мені буде 91. І якщо він приїде, ми будемо грати мікст у 191 рік! Це вперше у світі такий мікст! Він зараз у Литві. І дай боже, щоб дали змогу поїхати йому. Матеріально треба його забезпечити", – розповіла вона.

"Зараз найголовніша мрія – це перемога. Я не можу взяти автомат і йти, але я можу збирати гроші на лекції і посилати на фронт, – сказала Горяна. – Плани на майбутнє – по-перше, мій колега грає у 100 років, я теж повинна грати, бо це не просто гра, а приклад, щоб люди дивилися і продовжували своє життя... І 100 років я маю зустріти... Ну, на гірських лижах не знаю, чи зможу, а в тенісі я повинна зустріти свої 100 років. Ось така в мене мета. На перші 10 років".