Сміх – інстинктивна реакція, що перебуває під мінімальним свідомим контролем. Уперше дитину з усмішкою можна побачити у віці 8–10 тижнів.
Вплив сміху на людину вивчає спеціальна наука – гелотологія. Доведено, що сміх підвищує пульс, частоту дихання, розминає діафрагму і м'язи обличчя.
Під час сміху в організмі виробляється гормон щастя – ендорфін, у кров надходить більше кисню.
Сміх зміцнює імунітет, психіку, підвищує тонус, сприяє гнучкості мислення.
В Японії популярні сеанси сміхотерапії у туберкульозних лікарнях, а в Малайзії студентам показують дихальні вправи, що імітують сміх.
Пари, які люблять разом посміятися і вводять у звичку обговорення навіть серйозних тем із гумором, частіше задоволені своїми стосунками.
У 1962 році в танзанському селі Кашаша стався випадок, який демонструє заразність сміху: у школі для дівчаток одночасно почали сміятися три учениці, а вже за кілька хвилин – уся школа.
Проте в історії був випадок смерті від сміху. Італієць П'єтро Аретіно у 1556 році так сильно сміявся, почувши історію, розказану його сестрою, що помер від нестачі повітря
Не всім людям дано вміння і можливість сміятися. У психіатрії виділяють патологію – гелотофобію – боязнь сміху. Вважають, що схильність до сміху й усміхненість пов'язані із кліматичними зонами, в яких проживають люди. Так, на півдні населення більш усміхнене, на півночі – похмуре.
Події
Події
