Лавина – це великий об'єм снігової маси, яка падає або зіслизає з крутих гірських схилів зі швидкістю 20–30 метрів на секунду.
Найчастіше лавини сходять зі схилів, кут яких становить від 25 до 45 градусів. Найбезпечніші – гори, крутість яких перевищує 60 градусів. У цьому разі сніг сходить невеликими частинами, не накопичуючись у великих кількостях.
Передбачити сходження лавини непросто, довгострокових прогнозів не роблять. Максимум можна прорахувати ймовірність сходження на два дні вперед.
Швидкість сходження лавин іноді перевищує 300 кілометрів на годину. Найнебезпечнішими, найшвидшими, є лавини із сухого, а не мокрого снігу.
Маса лавини іноді сягає кількох сотень тонн.
Однією з наймасштабніших трагедій, яку спричинила лавина, стало руйнування селища Гальтур в Австрії. Під снігом лавини масою 170 тис. тонн загинуло 30 осіб. У 2012 році в Афганістані зійшла ціла серія лавин, які поховали під собою 100 осіб. А в Андах у січні 1962 року лавина, що зійшла з вершини згаслого вулкана Хуаскаран, знесла шість сіл, унаслідок чого загинуло чотири тисячі осіб.
Унікальним вважається випадок виживання працівника канатної дороги в Австрії. Після сходження лавини 21 січня 1951 року він прожив під снігом 13 днів в очікуванні рятувальників. Він вижив, але медикам довелося ампутувати чоловікові відморожені ноги.
У людей, які опинилися під снігом унаслідок сходження лавини, не завжди є шанси на виживання. Організм може витримати перебування в снігу протягом години і за умови, що товщина снігового покриву не перевищує одного метра.
Часто смерть настає від переломів кісток, шоку і браку кисню.
В Альпах для порятунку людей ще в XVII столітті почали використовувати собак породи сенбернар. Товста шкіра і шерсть рятували цих собак від холоду, а тонкий нюх із великою точністю підказував, де саме треба шукати людину.
У Франції чотириногому герою встановили пам'ятник: пес Баррі на початку XIX століття врятував 40 осіб у снігах Альп.