Сніговик: коли почали ліпити снігових баб і що вони означали

Цікаве

Фігури чоловічків зі снігу ліпили протягом століть у всіх країнах, у яких взимку випадає сніг, але ставлення до цих творінь відрізнялося.

Сніговик – умовна фігура людини, створена зі снігу. Традиційно його ліпили з кількох шарів, які з'єднували, формуючи тіло, голову, руки.

На Русі снігова баба уособлювала зимову стихію, тому нерідко в руки сніговикові вставляли мітлу. За повір'ям, нею сніговик міг відігнати заметіль і завірюху. Сніговика можна було ламати. Він мав розтанути з потеплінням. Коли сніговик починав танути, на вухо йому шепотіли бажання. Вірили, що з приходом весни вони збудуться.

У північних країнах сніговики частіше уособлювали злих духів. Проходити вночі повз снігових баб вважали небезпечним – можна було випадково забрати зло із собою додому.

Сніговиків зображували на старовинних листівках. А перше фото 1853 року зробила Мері Ділвін з Уельсу. Цей знімок зберігають у Національній бібліотеці Уельсу.

У Швейцарії є звичай, який нагадує слов'янську Масляну. Наприкінці зими спалюють імпровізованого сніговика з вати, зустрічаючи у такий спосіб весну.

Найбільший у світі сніговик зліпили 2008 року в американському місті Бетель. Для його виготовлення використали 6 тисяч тонн снігу, а висота становила 37 метрів. Сніговій бабі дали ім'я Олімпія. Вона була такою великою, що як вії на її обличчі використали лижі.

Найменшого сніговика створили вчені з Національної фізичної лабораторії Великобританії. Його зібрали з маленьких кульок, використовуваних для калібрування електронних мікроскопів. Іонним променем на обличчі сніговика намалювали очі, ніс та усмішку. Розмір мікромініатюри становив 0,01 мм.