-1 Київ
Дивацтва Трампа – зовсім не дивацтва. Зараз багато хто обговорює тролінг Трампа щодо Панами, Канади, Гренландії. Одне з видань навіть написало про ймовірну "обмежену операцію" Трампа в Мексиці. Частина аналітиків сприймають ці висловлювання Трампа мало не як "білий шум". Але вибори завершилися, і завершилися вдало. Час для політичного "білого шуму" минув.
Тому ці висловлювання Трампа потрібно сприймати не як конкретний інформаційний меседж, а як символ. Але ж символ чого?
У принципі, "непередбачуваність" Трампа – це радше міф і кліше, ніж реальна характеристика.
Запущений був цей "мем" аналітиками, які не вміють "читати" Трампа і звикли до буквального прочитання інформаційних повідомлень. І, відповідно, розучилися читати по губах і між рядками.
Улітку цього року, описуючи майбутню геополітику Трампа, я говорив про реінкарнацію доктрини Монро, тобто про "повернення" США у свою Західну півкулю, але у форматі дещо відмінному від суто географічного розуміння. Тобто без частини Африки й Чукотки.
Ідеться про Південну й Північну Америки та Індо-Тихоокеанський регіон, включно з Австралією, Японією, Південною Кореєю, Новою Зеландією, Філіппінами, Тайванем.
Зауважте, усі заяви Трампа і його "тролінг" стосуються Південної й Північної Америк. Це Канада, Мексика, Гренландія, Панама й Панамський канал. І ці акценти мають глибоку геополітичну основу. Тому що всі ці країни для США – це енергія, вода й логістика.
Гренландія має найбільші запаси у світі прісної води, законсервованої в її льодовиках. І це вода чудової якості.
У недалекому майбутньому замість війн за нафту у світі точитимуться війни за прісну воду. І запаси Гренландії наприкінці XXI століття матимуть таку саму цінність, як зараз нафта Саудівської Аравії.
Недарма Китай назвав себе "близькоарктичною" країною, хоча розташований за тисячі кілометрів від Арктики й активно пропонує Гренландії інфраструктурні інвестиції: житло, дороги, водогони тощо.
А Канада, США й Мексика – це значні запаси нафти й природного газу. Потрібна просто скоординована політика щодо використання цих ресурсів і проведення інвестицій.
Саме із цим пов'язані висловлювання Трампа щодо ринку енергоресурсів ЄС – перед початком масштабних інвестицій у видобування нафти й газу Америка хоче здобути гарантії довготривалого збуту цього товару на преміальному європейському ринку, тобто право на ексклюзив.
Трамп ніби каже: "Ми забезпечимо вас енергією, але дайте нам гарантії, що ви купите все те, що ми здобудемо".
Я не відкидаю створення найближчим часом аналога північноамериканського ОПЕК у складі Мексики, США й Канади з імовірним приєднанням Колумбії, який стане дуже потужним конкурентом близькосхідного ОПЕК і РФ.
А Панамський канал – це фактично протидія планам Китаю створити в Південній Америці біокеанічний транспортний коридор між Тихим і Атлантичним океанами, оскільки контроль потоків товарів між Західною й Східною півкулями є стратегічно важливим у контексті світової торгівлі загалом.
Зауважте, що в цих заявах ЄС фігурує лише як ринок збуту видобутої США енергії, але не як кластер розвитку.
Ресурси ЄС мають допомогти США досягти лідерства у видобуванні енергоресурсів для послаблення непрямої залежності від ринку Близького Сходу й послаблення впливу РФ на Глобальний Південь.
Енергія, вода, логістика – це акценти Трампа в контексті майбутнього лідерства й добробуту США. Плюс збереження технологічного лідерства й виробництво достатнього обсягу продовольства.
На відміну від "неотроцькістської" стратегії Байдена щодо просування "світової ліберальної трансгуманістичної революції", цілком практичні цілі. А тому – досяжні.
Джерело: Алексей Кущ / Facebook
