Український і російський письменник Микола Гоголь два томи збірки повістей "Вечори на хуторі поблизу Диканьки" присвятив українським традиціям і народним віруванням. Працюючи під Санкт-Петербургом над цією збіркою, у листах до матері, яка жила в Полтавській області, він просив детально описати, як народ святкує різні празники, зокрема Різдво, і зробити детальний опис традиційного одягу. Наприклад, від і до розписати, у що мають бути вбрані наречений і наречена на весіллі, і сам весільний обряд у найменших подробицях. Своїх сестер він просив надіслати йому тексти колядок і звичаї святкування Івана Купала.
Першу частину "Вечорів на хуторі поблизу Диканьки" Гоголь завершив 1831 року в Павловську, де він проживав у будинку княжни Васильчикової, працюючи вчителем її сина.
Портрет Н. Гоголя. Художник – Ф. Моллер. Фото: tretyakovgalleryshop.ru
Книгу Гоголя публіка сприйняла із захопленням. І це додало Гоголю ентузіазму. У наступних листах до матері він просив надсилати йому предмети народного побуту та елементи одягу. Письменник поринув у вивчення фольклору, читаючи праці з етнографії, лінгвістики, народної медицини та чаклунства.
У 1832 році було написано й опубліковано другу книгу "Вечорів..."..
Друг Гоголя, російський поет Олександр Пушкін, відзначав унікальність стилю і гумору, із яким написано повісті. Він акцентував на природності, незвичайній оригінальності, відсутності манірності.
Сам Гоголь згадував, що гумористичні моменти творів складав, відчуваючи тугу, щоб себе самого розсмішити.
Кадр із фільму "Вечори на хуторі поблизу Диканьки". Фото: kino-teatr.ua
Він, вирізняючись особливо вираженою самокритикою, не вважав "Вечори..." гідними творами. Письменник зазначав, що першу частину і зовсім "слід було б вилучити".
До першої частини "Вечорів" входять твори "Сорочинський ярмарок", "Вечір напередодні Івана Купала", "Майська ніч, або Утоплена", "Пропала грамота". Друга частина складається з "Ночі перед Різдвом", "Страшної помсти", творів "Іван Федорович Шпонька і його тітонька" та "Зачароване місце".