З історії парасольки

Прототип сучасної парасольки з'явився понад 1 тис. років до нашої ери. Перші прилади мали захищати не від дощу, а від палючого сонця. Батьківщина парасольки – Давній Схід: Єгипет, Індія, Китай. У цих стародавніх державах переносні навіси, що захищають від сонячного світла, споруджували з листя пальми, пір'я птахів та бамбуку.

Першими власниками таких приладів ставали правителі та знать. Прототипи парасольок важили не менше ніж три кілограми. Часто такі навіси прикріплювали до трону, іноді – до переносного.

Фото: pixabay.com

Парасольками користувалися також жителі Давньої Греції та Риму. Географія парасольок розширилася у XIV столітті. Тоді парасольку з Китаю було завезено до Франції та Голландії, де згодом вона стала неодмінним атрибутом жіночого туалету. Як каркас використовували китовий вус, а тканини застосовували дуже різні: від мережива до щільного атласу.

Прилад, що захищає від сонячного світла називали "парасоль", від дощу — "параплюї".

До ХVІІ століття парасольки вважали витворами мистецтва та предметами розкоші, які були доступними не кожному городянину. Через це навіть з'явилася служба, що надає послуги супроводу під парасолькою в негоду.

Фото: pixabay.com

У Російській імперії парасольки почали виробляти у XVIII столітті, і вони ставали доступнішими для широких верств населення. Згодом вони перетворилися на атрибут небагатої знаті. Вважали, що, якщо людина на вулиці під час дощу йде під парасолькою, їй не вистачає грошей на екіпаж.

Полегшений варіант парасольки було створено в Англії у 1850-ті роки механіком Самуелем Фоксом. Він запатентував парасольку, яка мав форму тростини, полегшений металевий каркас і спиці, які складалися.

У 1969 році американський винахідник Бред Філліпс отримав патент на парасольку – ту, якою ми користуємося й сьогодні.