0 Київ
Трипільська культура належить до енеоліту і раннього бронзового віку (V–III тис. до н. е.). Вона була поширена на територіях сучасної України від долини Дніпра і західніше, а також у Молдові та Румунії.
Трипільськими "мадоннами" називають численні невеликі жіночі керамічні фігурки з об'ємними животами, стегнами і невеликими грудьми. У більшості знайдених скульптур виявляють отвори на кінцях рук. Це вказує на те, що їх використовували як предмети культу. Очевидно, підвішували на дерева, а ритуали проводили на вулиці.
Фото: vseslova.com.ua
У трипільській культурі розрізняють безліч фігурок жінок: вони зображені стоячи, сидячи, вагітними, іноді це богині, які були ідолами певних культів: жінки з головами сов, корів, із двома головами.
Фігурки найчастіше прикрашали символом спіралі та серпа. Вони уособлювали циклічність змін у природі і місяць – жіноче начало. Спіраль зображували і на грудях богинь. Це вказувало на годування як таїнство наділення життєвою силою, що виходить від жінки. Жінку, яка народила дітей, імовірно, уже зараховували до сонму богинь. А молоко вважали напоєм сили, життя, зміцнення. Також символіка спіралі уособлювала дощі, після яких земля давала плоди.
Фото: kray.ck.ua
Трипільські богині були ідолами зародження нового життя, родючості.
На животі "мадонн" трипільці креслили ромб. На його сторонах прикріплювали зерна – можливо, це мало значення ритуалу притягування врожаю. Загалом зображення можна читати як засіяне поле, над яким іде дощ, унаслідок чого в майбутньому неодмінно буде багатий урожай.
На стегнах фігурок богинь трипільці зображали також косі лінії, які уособлюють проливні дощі – отримання з небес цілющої вологи. За деякими версіями, такі візерунки трипільські жінки наносили на свої тіла – робили татуювання, щоб здобути прихильність небес для свого роду.
