-1 Київ
"Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, де кривдник застосовує словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування. Він прагне встановити контроль над життям іншої людини і самоствердитися завдяки цьому. Бездіяльність – це теж насильство", – пояснила психологиня Центру "Незламна" Юлія Галаган.
Вона додала, що психологічне насильство зазвичай передує іншим. Спочатку агресор чинить психологічний тиск, а потім, якщо це не дало бажаного рівня влади й контролю, додає економічне й фізичне насильство.
Варто розрізняти: окремий конфлікт у сім'ї, випадкову образу чи навіть повторювані сварки – це не психологічне насильство. Насильство – це свідома поведінка, використання власної переваги й контроль над іншою людиною.
Ознаки психологічного насильства:
- Контроль. Кривдник хоче керувати вашим життям: впливає на вибір роботи, друзів чи навіть одягу.
- Знецінення. Ви чуєте нецензурну лайку у свій бік, словесні образи, приниження. Так кривдник хоче завдати вам емоційного болю.
- Ігнорування. Ваші потреби ігнорують або вдають, що їх немає. Це один зі способів покарання.
- Ізоляція. Вам забороняють спілкуватися з іншими людьми, ходити на роботу чи навчатися.
- Переслідування. У реальному житті або в соцмережах кривдник може стежити за вами. Він погрожує чи шантажує, щоб дістати бажане.
Часто агресор звинувачує: "Це ти винен/на", "Ти мене спровокував/ла", "Такого взагалі не було". Це прийоми газлайтингу, тобто маніпуляції з метою змусити потерпілу людину сумніватися в адекватності сприймання навколишньої дійсності.
Якщо батьки чинять психологічне насильство щодо своїх дітей, вони виправдовують його словами: "Я старший і маю більший досвід".
Людина, яка зазнає психологічного насильства, постійно перебуває в напрузі. Характерною особливістю психологічного насильства є циклічність. Вона складається з кількох фаз: зростання напруги, безпосереднє насильство, фаза перемир'я, "медовий місяць". В останній фазі агресор прагне продемонструвати свої найкращі сторони. Далі слідує нова фаза напруги.
Наслідки психологічного насильства:
- зниження самооцінки;
- відчуття власної неповноцінності;
- розвиток депресії, тривожних розладів, посттравматичного стресового розладу;
- погане фізичне самопочуття;
- зниження імунітету.
Як вийти із психологічного насильства:
- Зверніться до професіоналів. Психологи, психотерапевти, адвокати й інші фахівці можуть допомогти розпізнати психологічне насильство та навчити реагувати на нього.
- Усвідомте свої межі та встановіть їх. Ви маєте право на повагу, гідність і безпеку. Якщо їх порушують, дайте знати, що це вам не подобається, що ви не готові це терпіти.
- Не мовчіть. Говоріть про власний досвід психологічного насильства з людьми, яким ви довіряєте. Це можуть бути друзі, родичі чи колеги.
- Дбайте про фізичне здоров'я. Намагайтеся підтримувати здоровий спосіб життя: здорове харчування, регулярна фізична активність і достатній сон. Це може стати важливою частиною процесу відновлення після психологічного насильства.
- Збережіть докази. Психологічне насильство – це злочин. Воно визначено в законодавстві України як різновид домашнього насильства. А це означає, що ви можете звернутися до поліції, якщо постраждали від нього. Тому потрібно зберегти всі докази: повідомлення, електронні листи, записи розмов, фото- або відеоматеріали. Вони стануть у пригоді за подальшого врегулювання ситуації в юридичний спосіб.
