Авторка петиції – Єлизавета Мамона, підписи почали збирати 17 серпня – у день, коли стало відомо про плани реорганізації, яку в самому центрі вважають фактичною ліквідацією.
Мамона докладно описує, що зміниться для Довженко-Центру згідно з наказом Держкіно про його реорганізацію. Зокрема, усі фільми з колекції та майно центру потрібно передати Науковому центру кінематографії України, основним видом діяльності якого є "вища освіта" і який є правонаступником "Наукового центру розвитку туризму".
За словами авторки петиції, цей центр є установою, яка "спить" і яка від моменту свого заснування 2011 року не здійснювала жодної діяльності, не має штату, відповідних компетенцій, сайта тощо.
"Передача колекції національного кіноархіву з високою репутацією у світі до фейкової установи – величезний удар по нашій культурній спадщині й по міжнародному іміджу української влади, особливо під час війни, коли Україна у крові виборює власну ідентичність", – зазначає Мамона.
У Довженко-Центрі, коментуючи петицію, повідомили, що їхні вимоги залишаються незмінними:
- скасувати наказ Держкіно про реорганізацію центру;
- визнати Довженко-Центр Державним фондом фільмів і узгодити нормативно-правову базу, визначену ст. 17 "Закону про кінематографію";
- надати Довженко-Центру статусу "національного";
- розглянути зміну організаційно-правової форми з держпідприємства на державне некомерційне підприємство (non-profit enterprise), що діє в гуманітарній сфері.