+1 Київ
Лідер радянської держави Йосип Сталін довго опікувавався Осипом Мандельштамом, а погубили поета "покидьки, які писали доноси". Про це заявив член Ради при президенті РФ із розвитку громадянського суспільства і прав людини, журналіст Максим Шевченко у програмі "Особое мнение" в ефірі радіостанції "Эхо Москвы".
"От товариш Сталін телефонував Борису Леонідовичу Пастернаку із запитанням: "А що за поет Осип Мандельштам?" І, звичайно, Борис Леонідович якось трошки не те став говорити... а хотів поговорити про життя і про смерть, на що товариш Сталін повісив трубку. Але ж товариш Сталін... розмовляв і з різними іншими поетами. Та й Мандельштам же дістав якісь жалюгідні п'ять років, за доносом Ставського (радянський письменник, літературний функціонер Володимир Ставський. – "ГОРДОН"), щоправда, але п'ять років, написавши вірш про "широкой груди осетина" – п'ять років, і помер лише від поганого здоров'я, а не під тортурами слідчих", – заявив він.
Один зі слухачів здивувався формулюванню причини смерті Мандельштама, на що Шевченко зазначив, що не бачить у ній нічого дивного.
"Він помер, тому що у нього було дуже слабке серце, він був дуже хворою, старою людиною. І звичайно, якби його не посадили, він би, можливо, ще пожив якийсь час. А так він помер, тому що не пристосований був до цього життя", – підкреслив він.
Журналіст додав, що в 1938 році п'ять років в'язниці були незначним терміном, а взаємовідносини влади з культурою мають у Росії давню традицію.
"Микола I був особистим цензором Пушкіна. І "Нет, я не льстец, когда царю хвалу свободную слагаю" – це були щирі слова великого російського поета, нашого сонця і всього такого іншого... Та чого далеко ходити: Кирило Серебренников (минулого тижня вдома та в театрі режисера Кирила Серебренникова відбулися обшуки. – "ГОРДОН") ставив "Околоноля" Суркова (помічник президента РФ Владислав Сурков. – "ГОРДОН"). Теж, як кажуть, недалеко від влади ми всі ходимо, у якомусь сенсі, близько", – підсумував він.
У листопаді 1933 року Мандельштам написав антисталінську епіграму "Мы живем, под собою не чуя страны", хтось зі слухачів доніс на нього. У ніч на 14 травня 1934 року Мандельштама заарештували і заслали до Пермського краю. Там поет здійснив спробу самогубства. Унаслідок утручання у справу Сталіна Мандельштаму дозволили самостійно вибрати місце для поселення. Мандельштами обрали Воронеж.
У травні 1937 року закінчився термін заслання і поет одержав дозвіл виїхати з Воронежа. Вони з дружиною повернулися до Москви. У ніч на 2 травня 1938 року поет був заарештований удруге. Його доправили до внутрішньої в'язниці НКВС, а потім перевели до Бутирської в'язниці. Особлива нарада при НКВС СРСР засудила Мандельштама до п'яти років ув'язнення у виправно-трудовому таборі. 8 вересня його доправили етапом на Далекий Схід, а 27 грудня 1938 року Мандельштам помер у пересильному таборі. Тіло поета до весни разом з іншими покійними лежало не похованим, а потім було поховано у братській могилі. Могила Мандельштама досі точно не відома.
Поета посмертно реабілітували.
